Як уникнути альтернативного «богослов’я»

«Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного» (Мф. 7:21), – виявляється, сам факт визнання Господа не є запорукою спасіння, потрапляння в Царство Небесне. Між іншим, добрі справи теж не є такою запорукою. Тоді що є запорукою потрапляння до Царства Небесного, так би мовити, «перепусткою» до нього?

Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій (Діян. 16:31), – так відповіли на запитання в’язничного сторожа («Що мені робити, щоб спастися?» Діян. 16:30) Павло і Сила. Проте, як бачимо, самого факту визнання Ісуса Господом не достатньо, потрібна ще одна річ, яке зветься покаянням.

Саме до покаяння закликав Спаситель, розпочавши Своє громадське служіння: «Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф. 4:17). А покаяння неможливе без визнання своєї провини, своїх гріхів, про що постійно нагадував Спаситель: «Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі… Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння» (Мф. 9:12,13).

Здається, немає нічого складного для розуміння, і загалом для виконання, адже «хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них?» (Лк. 18:7), – головне тут: мати наснагу звертатися до Бога по допомогу, адже сказано: «Просіть, і дасться вам» (Мф. 7:1). Але… часто саме тут виникає безліч людських відмовок, суть яких зводиться до наступного: люди намагаються «спастися» «потрапити на небеса», минаючи Божу допомогу. А якщо Божа допомога не потрібна, тоді відпадає сенс і в покаянні – головним тут залишаються «добрі справи».

Взяття в лапки таких понять як «спасіння», «небеса», «добрі справи», не випадкове, адже без Бога, без Його записаного слова, Біблії, вони втрачають свій первинний сенс, і набувають химерного значення, часто залишаючись загадкою для самих носіїв цих перекручених понять. Сам цікаво, що носії такого альтернативного «богослов’я» можуть не відкидати існування Бога, проте уявлення про Нього можуть настільки бути спотвореними, як і розуміння «добрих справ».

«Прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові» (Ін. 16:2), – попереджав Своїх учнів Христос напередодні хресних страждань. Хто ж діяв так, тобто гнав Церкву Божу, цілком був упевнений, що робить «добру справу». Тому не дивно, що багато людей на Остаточному Божому суді будуть щиро здивовані: «Господи! Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?» (Мф. 25:38,39). Божа відповідь, на ці запитання, напевно, відома всім, проте, як свідчить реальність, залишається для багатьох тайною. Як у цьому житті, так і у вічності…

Щоб не потрапити в таку халепу, щоб не бути відкинутим Господом, потрібно мати Страх Господній, який, як відомо, є початком мудрості (див. Притч. 1:7), та є «джерело життя, що віддаляє від сітей смерти» (Притч. 14:27). Саме страх Господній допоможе нам не забути важливість покаяння, і головне, не уникнути його, а також відкриє правильне біблійне розуміння таких понять як: спасіння, Царство Небесне, добрі справи, і допоможе мати добрі стосунки з Господом.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docЯк уникнути альтернативного «богослов’я»


Ваш коментар:

Попередній запис

Побачити результат

«Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. ... Читати далі

Наступний запис

Велика відмінність

Страшний суд (фрагмент), Фра Беато Анджелико «Страх Господній навчає мудрости, і славі передує смирення» (Притч. 15:33), ... Читати далі