Приклад Ісуса

У попередній частині ми розглянули деякі види поширених страхів, які не є страхом Господнім. Страх Господній приносить користь і догоджає Богові. Але ці види страху є неприємними і часто шкідливими.

Зокрема ми згадали про чотири види страху: По-перше, природний страх – це страх людини, що катається «американськими гірками», або страх перед громом і блискавкою. Вважаю, що всі ми відчували цей вид страху. По-друге, страх, який я називаю демонічним страхом. Його можна описати такими словами: неприродний, безпричинний, нав’язливий, поневолюючий. Ключовим є слово «мука». Ми згадали таке явище, як клаустрофобія і безпричинний страх перед деякими тваринами. Є дуже багато різних видів такого страху. По-третє, релігійний страх, яким я називаю шукання релігійного схвалення, коли людина не мотивована справжньою любов’ю Божою. Насправді серця людей, сповнених цим страхом, знаходяться далеко від Господа. По-четверте, страх перед людиною, яка робить людину більшою, ніж Бог. Там, де стоїть вибір між Божою думкою і людською, така людина схильна обрати людську думку. Цей страх перед людьми веде до непослуху Богові. Страх же Господній завжди характеризується тим, що він ніколи не приведе до непослуху Богові.

У цій частині ми повернемося до позитивного виду страху, до страху Господнього. І ми розглянемо, як страх Господній проявлявся в житті Самого Ісуса. Як цей страх повинен проявлятися і в нашому житті також. Звернемося до пророчого опису Месії, який знаходиться в Книзі пророка Ісаї 11:1-3: «І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух відання і благочестя; і страхом Господнім сповниться» (букв. «насолоджуватиметься»).

Для того, щоб повніше зрозуміти це місце Писання ми повинні порівняти його з уривком з книги Одкровення 5:6, де Іоанн, кажучи про свої небесні видіння, пише наступне: «І я поглянув, і ось, посеред престолу і чотирьох тварин і посеред старців стояв Агнець, ніби заколений, що мав сім рогів і сім очей, які є сім духів Божих, посланих на всю землю».

В іншому перекладі сказано: «Який є семигранний Дух Господній». Ми бачимо, що Дух Божий має сім основних проявів, і ці форми перераховуються в цьому пророцтві про Месію, яке виконалося в Ісусі.

Давайте ще раз перерахуємо ці сім форм Духа Божого спочилого на Ісусі. Спочатку говориться про Дух Господній – це Дух, Який говорить у першій особі, як Бог. Інші шість форм перераховано попарно. Перша пара: Дух премудрості і розуму. Друга пара: Дух ради і кріпості. Третя пара: Дух відання і Дух страху Господнього.

Коли я прочитав ці слова і замислився над ними, то моя реакція була така: як небезпечно мати відання, знання без страху Господнього. Скількох людей зруйнувало знання, яке не було збалансовано страхом Господнім?

Це пророцтво Ісаї особливим чином сфокусоване на останньому аспекті. Після перерахування семи проявів Духа, пророк пише: «Він насолоджуватиметься страхом Господнім», або як каже інший переклад: «страх Господній буде Його диханням». Ми повинні прийняти до серця, що коли було дане це одкровення про Месію, що Дух Святий зійде на Нього, то, не дивлячись на те, що було згадано сім форм Святого Духа, особливий наголос був зроблений лише на одному прояві – на Дусі страху Господнього. Ви бачите, наскільки це важливо!

Давайте коротко поглянемо, як це виконалося в житті Ісуса Христа. От, що говориться про дні Ісуса в плоті і про Його земне служіння в Посланні до Євреїв 5:7: «Він, у дні плоті Своєї, з великим голосінням та сльозами приніс молитви і благання Тому, Хто міг спасти Його від смерти; і був почутим за Своє благоговіння» (букв. «за Свій страх»).

Зверніть увагу, що давало Ісусу постійний доступ до Отця. Чому Його молитви були завжди почуті? Через страх Божий. От що давало Йому особливий доступ до Отця. Інший переклад каже: «через Його трепетну покору». Це і є те, про що ми говоримо – трепетне підпорядкування. Повне підпорядкування волі Божій.

Якщо говорити про земне життя Ісуса Христа, то, звичайно ж, ми бачимо це найяскравіше в Гефсиманії. Ви пам’ятаєте про те, як Він молився і підпорядкував Свою волю волі Свого Отця? Євангеліє від Матфея 26:39: «І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша  ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.»

І в 42 вірші: «Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя».

Як бачите, це страх Господній. Ми ніколи не ставимо своєї волі вище за волю Божу. Ми ніколи нічого не ставимо в нашому житті на один рівень з Богом. Богові надається перше, верховне, виняткове місце. Це певне розташування серця, яке завжди проявлялося в житті Ісуса. Це розташування серця, якого шукає Бог в чоловіках і жінках, яке Він хоче особливим чином благословити і зміцнити. Дозвольте підвести такий підсумок: якщо Ісус потребував того, щоб мати страх Божий, то в скільки разів більше ви і я потребуємо його?

Зараз мені хотілося б поговорити про страх Божий у житті Божих людей, у нас як вірних. Передусім, мені б хотілося сказати, що Бог чекає як поваги, так і страху від Своїх людей. Бог каже Своєму народу в Книзі пророка Малахії 1:6: «Син шанує батька і раб – господаря свого; якщо Я батько, те де повага до Мене? і якщо Я Господь, то де благоговіння переді Мною?»

Тут слово, перекладене як «повага», буквально означає «страх». Отже, є вид страху, який Бог чекає від Свого народу. І якщо ми не явимо Йому цей страх, то наше ставлення до Нього буде неповноцінним.

Коли Божа прихильність і благословення були на Ранній церкві, то от як це описувалося в Книзі Діянь 9:31: «Церкви ж по всій Юдеї, Галилеї та Самарії мали спокій, навчаючись та перебуваючи в страху Господньому; і, втішенням Святого Духа, примножувались».

На мене справляє глибоке враження це поєднання: страх Господній і розрада від Святого Духа. Це те, що приносило ріст у Церкву. Бачте, ми дуже легко стаємо односторонніми. Якщо ми отримали благословення Святого Духа, пізнали новий рівень свободи, радощі і сили, але не поєднали їх зі страхом Господнім, то ми стаємо односторонніми. Тому в нашому духовному житті з’являється брак реальної святості, благоговіння і глибини. Давайте приймемо рішення, що ми ходитимемо в страху Господньому і в розраді від Святого Духа.

Далі, страх Господній потрібен нам для правильного мотивування в нашому ставленні один до одного. Апостол Павло пише християнам міста Ефес про те, що означає бути сповненим Святим Духом. І потім він каже, що це має проявитися в наших взаєминах один з одним. Послання до Ефесян 5:21: «Підкоряючись один одному в страху Божому».

Ну і звичайно, наступний вірш каже: «Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві».

Пам’ятаю, як одного разу ми розмовляли з одним пастором. Це був успішний, досить відомий пастор. Він мені розповів про те, як вони з дружиною мали, як він виразився, «церковну битву» у своїй спальні. Він казав їй: «Ти не шануєш мене, ти не підкоряєшся мені». Вона відповіла: «Не відчуваю, що я підготовлена до цього». Він сказав: «Чому ти не готова?» Вона сказала: «Твоя поведінка робить не дуже хороший вплив!» І він сказав, що в цей момент вони були в самому розпалі суперечки, і раптом вони відчули, як холодний вітер подув в їх спальні і нагадав їм про покору один одному в страху Божому. Це нагадало їм, що вони не зробили цього вибору, рішення, не прийняли мотивації страху Божого. Вони схилили коліна біля свого ліжка і покаялися.

Чому ми повинні боятися? Дозвольте мені навести вам одну надзвичайно важливу причину для нас, як вірних. Перше послання Петра 1:17-19: «І якщо ви називаєте Отцем того, Який, не зважаючи на особу, судить кожного по ділах, то зі страхом проводьте час мандрування вашого, знаючи, що не тлінним сріблом або золотом визволені ви від суєтного життя, переданого вам від батьків, а дорогоцінною Кров’ю Христа, як непорочного і чистого Агнця».

Бачте, найбільшою мотивацією для постійного життя в страху Господньому є розуміння того, що Бог заплатив ціну нашого спокутування, щоб ми не засмучували Його чи показували те, що ми цінуємо те, що заплатив Бог.

На закінчення давайте прочитаємо Псалом 2:11: «Служіть Господу зі страхом і радійте Йому з трепетом».

Інший переклад каже: «із страхом». Отже, ось це поєднання. Як бачите, одне поєднується з іншим. Одне не має бути без іншого. Це радість з трепетом. Коли ми беремо щось одне, ми стаємо односторонніми. Ми або радіємо, або тремтімо. Приймаючи Божі благословення, ми потребуємо страху Господнього, який триматиме нас у духовному балансі.

Попередній запис

Страхи, які не від Бога

У вступній частині, ми встановили три дуже важливих моменти. По-перше, Божий Дух досліджує всю землю, шукаючи людину з певним розташуванням ... Читати далі

Наступний запис

Наступні благословення

У попередній частині ми з вами розглянули пророчий опис Ісуса Христа як Месії у Книзі пророка Ісаї 11:2-3: «І спочине ... Читати далі