Страхи, які не від Бога

У вступній частині, ми встановили три дуже важливих моменти. По-перше, Божий Дух досліджує всю землю, шукаючи людину з певним розташуванням серця. Це розташування описане як: «серце, довершене для Бога», або «серце, повністю віддане Богові». По-друге, де б Бог не знайшов таку людину, Він хоче зміцнити її, створити їй сильну підтримку і виявити їй Своє сприяння. По-третє, характерною рисою людини, що має таке ставлення до Бога, є страх Господній. Проте фраза «страх Господній» має тенденцію робити певну негативну реакцію в нас. Ми майже шарахаємося убік, чуючи ці слова.

Однією з причин такої негативної реакції є те, що ми несвідомо плутаємо страх Господній з іншими видами страху, які неприємні і часто навіть шкідливі. Тому в цій частині ми поговоримо про інші форми страху: про страхи неприємні і що завдають шкоди. Ми дамо для них визначення і проаналізуємо, як вони відрізняються від страху благотворного і угодного Богові, яким є страх Господній.

Вважаю, що існує чотири головні види людських страхів, які ми відчуваємо. Вони неприємні і навіть завдають шкоди, і не є страхом Божим. Коротко ми поговоримо про кожен з цих чотирьох видів страху.

Перший вид страху ми можемо назвати «природним». Ми всі відчували його, це частина нашої людської природи. Час від часу ми відчуваємо переляк. Це трапляється з вами, це трапляється зі мною. Дозвольте навести декілька простих прикладів. Дуже наочним є приклад атракціону «американські гірки». Вас піднімають на висоту, а потім ви різко опускаєтеся вниз і відчуваєте, що ваше серце залишилося десь п’ятдесят метрів позаду. У вас захоплює дух, і м’язи вашого тіла напружуються. Це дуже сильний вид страху. Не знаю, чому люди приходять знову і знову на ці атракціони, щоб пережити цей моторошний страх. Думаю, вони дуже цінують страх, а в житті в них цього бракує. Доречно зауважити, особисто я втратив всякий інтерес до атракціонів. Але цей той вид страху, який більшість з нас переживала.

Ще одним джерелом природного страху є грім і блискавка. Дуже небагато людей ніколи не лякалися раптових гуркотів грому і сліпучих ударів блискавки. Фактично навіть тварини бояться грому і блискавки, наприклад, собаки.

Інший страх, який відчували деякі люди (і я зокрема), – це страх солдата в битві, що лежить і чує свист куль буквально над головою. Ти лежиш і знаєш, що якби ці кулі летіли трохи нижче, то тоді тобі б настав кінець. І дуже небагато людей не відчувають страху в подібних ситуаціях. Його можуть відчувати навіть мирні жителі, як під час бомбардувань міст Європи під час Другої Світової війни. Пам’ятаю, як одного разу вночі в Лондоні ми уперше почули виття сирен, що попереджали про повітряний наліт, а потім побували під кількома бомбардуваннями. Вже сам звук сирен викликав спазм усередині і напругу в усіх м’язах. Це приклади природного страху. Такий страх не обов’язково поганий, але це явно не той страх, якого шукає Бог.

Другий вид страху я б назвав «демонічним» або «тяжким». Дозвольте мені навести вам пару прикладів з Писання. Павло каже у Посланні до Римлян 8:15: «Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: “Авва, Отче!”».

Павло протиставляє тут Дух Божий, Який підтверджує нам, що ми є дітьми Божими, іншому духу. Він каже, що цей інший дух робить тебе рабом. В іншому перекладі він названий «духом рабства гріха». Цей страх не є природним, але він виходить з духовної реальності і поневолює. А ми знаємо те, що Бог ніколи не поневолює Своїх дітей. Він хоче бачити не рабів, але синів. Таким чином, страх, який поневолює, не є страхом Господнім і не може бути хорошим.

Павло пише про дух, який виходить не від Бога в Другому посланні до Тимофія 1:7: «Бо дав нам Бог духа не страху, а сили, і любови, і цнотливости».

Ознакою Святого Духа є сила, любов і цнотливість або володіння собою. Всякий дух, який не виробляє цих якостей, не є Святим Духом. І Павло протиставляє Святий Дух «духу страху». Це одна з найбільш поширених духовних проблем у християн. У моєму служінні мені довелося мати справу з сотнями християн, які мали нужду в звільненні від духу страху.

Отже, це погані духи. Вони не можуть бути Духом Божим. Не про них ми говоримо, коли даємо визначення страху Господньому.

Як же розпізнати їх? Вірю, що одним з ключових, є слово «мука». Перше послання Іоанна 4:18: «У любові немає страху, але довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любові».

Як бачите, існує страх, який створює муку. Такий страх не від Бога, це злий страх. Якби я повинен був підібрати інші слова, для духу страху, то це були б такі слова: неприродний, безпричинний, нав’язливий, зв’язуючий і поневолюючий. От ознаки цього духу страху.

Є дуже багато проявів такого духу страху. От, наприклад, два, що мають складні медичні назви: агорафобія і клаустрофобія. Агорафобія – це страх відкритого простору і натовпу людей. Клаустрофобією називають страх бути закритим в обмеженому просторі. Багато людей відчувають його. Моя перша дружина страждала від нього багато років. Але одного разу ми розпізнали в цьому страху злий дух. Вона проголосила Боже звільнення від духу страху, і після цього вона стала іншою людиною. До цього в нас завжди виникала проблема, коли їй треба було увійти до ліфта. Вона віддавала перевагу підніматися пішки сходами, ніж зайвий раз опинитися в закритому ліфті. Після того, як вона звільнилася від цього духу страху, вона без всяких утруднень користувалася ліфтом.

Іншим прикладом, який частенько є демонічним, є страх темряви. Ми зустрічалися з людьми, які були не в змозі спати без світла. У більшості випадків це результат залучення до окультизму.

Ще одним прикладом демонічного страху, є страх перед певними видами тварин: наприклад, котами, птахами, бджолами і так далі. Мені довелося стикатися з деякими цікавими випадками. Я знав одну молоду жінку, яка відчайдушно боялася бджіл. Усе її життя було контрольоване страхом виявитися поблизу бджіл. Це була дуже освічена і дуже талановита молода жінка. Поступово її проблема була виявлена, і вона була звільнена від цього. Наступного дня вона снідала перед відкритим вікном, і через вікно в їдальню влетіла бджола, пролетіла над її головою один раз, а потім ще. Проте цього разу вона ніяк не відреагувала на це. Ця молода жінка усвідомила, що вона вільна від цього страху. Отже, усі ці види страху, не є страхом Господнім. Це демонічні страхи і ми повинні вміти розрізняти їх.

Третій вид страху, який не є страхом Божим і який не є хорошим, можна назвати «релігійним». Господь каже в Книзі пророка Ісаї 29:13: «Оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння (букв. «страх») їх переді Мною є вивчення заповідей людських».

Це те, що ми можемо назвати релігійним страхом. Він підтримується релігійними правилами, вимогами і страхом того, що «якщо ти не зробиш цього, то тебе не вважатимуть «хорошою» людиною». Важливо побачити, що це не наближає серце людини до Бога. Люди, про яких каже Ісая, мають релігійний страх, але, у той же самий час, їх серце далеке від Бога. Ісус кидав виклик релігійним лідерам Свого часу, які мали такого роду страх, цитуючи їм ці слова Ісаї. Євангеліє від Матфея 15:7-9: «Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським».

Я називаю це «жорсткою релігійною думкою». Людина, що потрапили під її вплив, мотивована не щирою любов’ю до Бога, але страхом виділитися із загальної релігійної маси. Можу сказати, що релігія, як правило, примушує до послуху через страх. І досягнутий таким чином послух не є сердечним послухом. Це не те ставлення, яке вітає Бог. Він хоче, щоб ми щиро шукали того, що правильне в Його очах, що догоджає Йому. Пам’ятайте про те, що ми говоримо про страх Господній, який виробляє у людині правильне сердечне ставлення до Бога. Тоді як релігійний страх дуже часто пов’язаний з тим видом страху, про який ми говорили вище, – з духом поневолення страхом, релігійним страхом.

Четвертий страх, який не від Бога і який не є страхом Господнім, – це те, що можна назвати «страхом перед людиною». Притчі 29:25: «Острах перед людьми ставить тенета; а хто уповає на Господа, буде у безпеці».

Як бачите, страх перед людиною протиставляється сподіванню на Господа. Тому страх такого роду не приводить нас до сподівання на Бога. Отже, у ньому немає нічого доброго. Думаю, що це можна виразити так: такий страх бачить людину більшою, ніж Бога. Коли думка людини для нас здається важливішою, ніж думка Бога. І це обов’язково призводить до непослуху Богові.

Пам’ятатимемо про те, що страх Господній ніколи не приведе нас до непослуху Богові. Це одна з найнадійніших ознак. Тому випробуйте себе, запитайте самих себе: «Чи маю я правильний страх? Чи в мене є страх, який зв’язує і утримує мене від того, щоб бути такою людиною, якою Бог хоче мене бачити?»

Попередній запис

Надія в цьому житті

Темою нашого вивчення буде наше особисте ставлення до Бога. Зокрема ми розглянемо одну грань характеру, яка потрібна нам для правильних ... Читати далі

Наступний запис

Приклад Ісуса

У попередній частині ми розглянули деякі види поширених страхів, які не є страхом Господнім. Страх Господній приносить користь і догоджає ... Читати далі