Людині, яка боїться Бога, Господь укаже “дорогу, яку треба обирати” (Пс. 24:12). Така людина “буде у блаженстві, і рід її успадкує землю” (Пс. 24:13).
Сказано, що страх Господній – початок мудрості і початок пізнання Його (Пр. 9:10; 1:7; 2:5). Він збільшує число наших днів (Пр. 10:27). Нас попереджають, що ніхто не побачить Господа без святості, яка удосконалюється страхом Господнім (Євр. 12:14; 2Кор. 7:1). Це тільки приклад того, що Біблія говорить про страх Господній.
Єдиний спосіб, як нам позбутися боязні, полягає в тому, щоб ходити в страху Господньому. У Біблії сказано: “У страху перед Господом – надія тверда” (Пр. 14:26). Упевненість виробляє сміливість, яка потрібна нам, щоб слідувати Божими шляхами, а не людськими. Давайте розглянемо відмінності страху Божого від страху людського.
Відрізняти страх Божий від страху людського
По-перше, що таке страх Божий? Це більше ніж просто шанувати Його. Боятися Його означає давати Богові місце слави, поваги, подяки, благоговіння, хвали і переваги, на які Він заслуговує. (Помітьте, що Він заслуговує не на те, що ми думаємо). Бог займає таку позицію в наших життях, коли ми шануємо Його, а Його бажання переважають над нашими. Ми повинні ненавидіти те, що Він ненавидить, любити те, що Він любить, трепетати в Його присутності і перед Його словом.
По-друге, розглянемо, що таке страх людський. Боятися людей – це жити в тривозі, занепокоєнні, боязні, підозрі, у трепеті перед смертною людиною. Будучи зв’язаними страхом такого роду, ми житимемо в метушні, ховаючись від болю і докорів. Ми стаємо такими зайнятими, намагаючись угодити людям, що вже не можемо бути ефективними в служінні Богу. Боячись того, що люди можуть зробити нам, ми не зможемо дати Богу те, на що Він заслуговує.
У Біблії сказано: “Острах перед людьми ставить тенета” (Пр. 29:25). Тенета – це пастка. Страх перед людьми краде у вас Богом дану владу. Його дар залишається бездіяльним. Ви відчуваєте себе безсилими зробити щось правильне, тому що Божі повноваження не діють. У Ісаї 51:7-13 нас застерігають: “Послухайте Мене ті, що знають правду, народ, у якого в серці закон Мій! Не бійтеся ганьби від людей, і лихослів’я їх не страшіться… Хто ти, що боїшся людини, яка помирає, і сина людського, який те саме, що трава, і забуваєш Господа, Творця свого“.
Коли ми догоджаємо людям, щоб уникнути ганьби, ми забуваємо Господа. Ми залишаємо служіння Йому. “Якби я і тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим” (Гал. 1:10).
Ви служитимете і покорятиметеся тим, кого боїтеся! Якщо боїтеся людини, служитимете їй. Якщо боїтеся Бога, служитимете Йому. Ви не можете боятися Бога, якщо боїтеся людини, бо не можна служити двом Господарям (Мф. 6:24)! З другого боку, ви не боятиметеся людини, якщо боїтеся Бога!
Чи повинні віруючі Нового Завіту боятися Бога?
Страх Господній – це не мертва старозавітна доктрина. Це шлях життя. Якщо ви любите Бога, ви боятиметеся тільки Його одного. Божий страх поглине всі менші страхи.
Я засмучуюся, коли чую, що люди говорять про Бога так, ніби Він у них хлопчик на побігеньках. Людина, яка говорить про Бога таким чином, по-справжньому не знає Господа. Навіть найближчі учні Ісуса називали Його Господом (Ін. 20:28). Коли ми поводимося з Господом фамільярно, ми втрачаємо уявлення про Його належне місце.
Таке ставлення призведе нас до того, що ми стаємо нешанобливими. Ці прояви видно і в церкві, і в особистому житті “віруючих”. Вони називають себе віруючими, але про що свідчить їх стиль життя? Часто я засмучуюся, дивлячись на те, як люди поводяться в церкві. Перед початком служіння вони вбігають, відштовхують один одного, щоб зайняти місце, і зляться, якщо хтось інший випередив їх. Вони розмовляють і шумлять під час служіння. Якщо ж вважають, що служіння занадто довге, або їм не подобається те, що вони чують, то йдуть геть.
Тривожно бачити очевидну відсутність пошани до пасторів. Про Божих слуг говорять у такому ж стилі, як у газетах про політиків. Можливо, поведінка багатьох служителів більше нагадує поведінку політиків, ніж мужів Божих, але все одно, вони – Божі слуги, і Він Сам судитиме їх. Коли ми боятимемося Бога, ми шануватимемо Його дім і призначених Ним слуг. Давид не піднімав руки проти Божого помазаника царя Саула, навіть після того, як Саул убив вісімдесят п’ять священиків Господа (1Цар. 22:11-23). Давид боявся Бога! Я засмучуюся, бачачи, що слухають, дивляться і читають багато віруючих. У деяких родинах, мені здається, немає жодної різниці між тим, як вони живуть і як світ живе. У їх прагненні бути збалансованими, нормальними і прийнятими, вони забули, що Бог не називає “нормальним” те, що світ називає “нормальним”. Якщо ви дійсно любите Бога і боїтеся Його одного, ви житимете життям присвячення, а не світським життям. Петро попереджає: “Але, за прикладом Святого, Який покликав вас, і самі будьте святі в усіх вчинках. Бо написано: “Будьте святі – Я бо святий”. І якщо ви називаєте Отцем того, Який, не зважаючи на особу, судить кожного по ділах, то зі страхом проводьте час мандрування вашого” (1Петр. 1:15-17).
Страх Божий – велика мотивація, що утримує від нечестя.
Чи боїться церква?
У 2-му розділі Діянь учні сповнилися Духа Святого, заговорили іншими мовами і почали пророкувати. Вони були настільки переповнені, що поводилися як п’яні. Сміх і радість переповнювали цих нових віруючих. Бог зміцнював їх. Йому подобається робити це. Він не якийсь мстивий Бог, Який знаходить задоволення в мороці. Він насолоджується любов’ю, милістю, праведністю, миром і радістю.
Учні побачили безліч людей, врятованих протягом декількох наступних днів. Проте деякі з цих новонавернених прийшли до Господа через благословення, а не через те, Ким Він є. Поступово вони стали занадто фамільярними з Господом. Ця фамільярність призвела до того, що вони стали ставитися до Божих речей як до щось звичайного. Вони не трепетали в Його присутності і перед Його словом. Ми бачимо прояв цього в 5-му розділі Діянь.
Чоловік і дружина принесли пожертвування з вартості проданої ними землі. Це була не вся сума, яка вийшла при продажу. Але вони хотіли виглядати якнайкраще в очах інших віруючих. Вони шанували видиме більше, ніж істину і боялися людей більше, ніж Бога. Вони принесли пожертвування, збрехали (більшість розцінила б їх слова як “білу брехню”), і вмерли.
Вони вмерли, бо збрехали в присутності Божої слави. Я знаю, і упевнений ви теж знаєте, що і в наші дні бувають люди, які роблять те ж саме в присутності проповідників, але вони не падають мертвими. Чому?
Я думаю, що присутність Божа в той момент була потужніша, ніж сьогодні. Наприклад, у Діяннях написано, що відразу після цього випадку Петро ходив вулицями Єрусалиму, і хворі зцілялися від дотику його тіні (Діян. 5:15). Таких чудес у наші дні ми не бачимо.
Я вірю, що коли Його присутність і слава збільшаться, відбуватимуться події подібні до того, що описано в 5-му розділі Діянь. Подивіться, що сталося після того, як ці люди впали і померли: “І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це” (Діян. 5:11).
Глибокий страх і повага до Господа були відновлені. Люди усвідомили, що їм треба переосмислити своє ставлення до Божої присутності. Пам’ятайте, Бог сказав: “У тих, хто наближається до Мене, освячусь і перед усім народом прославлюсь” (Лев. 10:3).
Автор: Джон Бівер