Страх Божий проти страху людського

Людині, яка боїться Бога, Господь укаже “дорогу, яку треба обирати” (Пс. 24:12). Така людина “буде у блаженстві, і рід її успадкує землю” (Пс. 24:13).

Сказано, що страх Господній – початок мудрості і початок пізнання Його (Пр. 9:10; 1:7; 2:5). Він збільшує число наших днів (Пр. 10:27). Нас попереджають, що ніхто не побачить Господа без святості, яка удосконалюється страхом Господнім (Євр. 12:14; 2Кор. 7:1). Це тільки приклад того, що Біблія говорить про страх Господній.

Єдиний спосіб, як нам позбутися боязні, полягає в тому, щоб ходити в страху Господньому. У Біблії сказано: “У страху перед Господом – надія тверда” (Пр. 14:26). Упевненість виробляє сміливість, яка потрібна нам, щоб слідувати Божими шляхами, а не людськими. Давайте розглянемо відмінності страху Божого від страху людського.

Відрізняти страх Божий від страху людського

По-перше, що таке страх Божий? Це більше ніж просто шанувати Його. Боятися Його означає давати Богові місце слави, поваги, подяки, благоговіння, хвали і переваги, на які Він заслуговує. (Помітьте, що Він заслуговує не на те, що ми думаємо). Бог займає таку позицію в наших життях, коли ми шануємо Його, а Його бажання переважають над нашими. Ми повинні ненавидіти те, що Він ненавидить, любити те, що Він любить, трепетати в Його присутності і перед Його словом.

По-друге, розглянемо, що таке страх людський. Боятися людей – це жити в тривозі, занепокоєнні, боязні, підозрі, у трепеті перед смертною людиною. Будучи зв’язаними страхом такого роду, ми житимемо в метушні, ховаючись від болю і докорів. Ми стаємо такими зайнятими, намагаючись угодити людям, що вже не можемо бути ефективними в служінні Богу. Боячись того, що люди можуть зробити нам, ми не зможемо дати Богу те, на що Він заслуговує.

У Біблії сказано: “Острах перед людьми ставить тенета” (Пр. 29:25). Тенета – це пастка. Страх перед людьми краде у вас Богом дану владу. Його дар залишається бездіяльним. Ви відчуваєте себе безсилими зробити щось правильне, тому що Божі повноваження не діють. У Ісаї 51:7-13 нас застерігають: “Послухайте Мене ті, що знають правду, народ, у якого в серці закон Мій! Не бійтеся ганьби від людей, і лихослів’я їх не страшітьсяХто ти, що боїшся людини, яка помирає, і сина людського, який те саме, що трава, і забуваєш Господа, Творця свого“.

Коли ми догоджаємо людям, щоб уникнути ганьби, ми забуваємо Господа. Ми залишаємо служіння Йому. “Якби я і тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим” (Гал. 1:10).

Ви служитимете і покорятиметеся тим, кого боїтеся! Якщо боїтеся людини, служитимете їй. Якщо боїтеся Бога, служитимете Йому. Ви не можете боятися Бога, якщо боїтеся людини, бо не можна служити двом Господарям (Мф. 6:24)! З другого боку, ви не боятиметеся людини, якщо боїтеся Бога!

Чи повинні віруючі Нового Завіту боятися Бога?

Страх Господній – це не мертва старозавітна доктрина. Це шлях життя. Якщо ви любите Бога, ви боятиметеся тільки Його одного. Божий страх поглине всі менші страхи.

Я засмучуюся, коли чую, що люди говорять про Бога так, ніби Він у них хлопчик на побігеньках. Людина, яка говорить про Бога таким чином, по-справжньому не знає Господа. Навіть найближчі учні Ісуса називали Його Господом (Ін. 20:28). Коли ми поводимося з Господом фамільярно, ми втрачаємо уявлення про Його належне місце.

Таке ставлення призведе нас до того, що ми стаємо нешанобливими. Ці прояви видно і в церкві, і в особистому житті “віруючих”. Вони називають себе віруючими, але про що свідчить їх стиль життя? Часто я засмучуюся, дивлячись на те, як люди поводяться в церкві. Перед початком служіння вони вбігають, відштовхують один одного, щоб зайняти місце, і зляться, якщо хтось інший випередив їх. Вони розмовляють і шумлять під час служіння. Якщо ж вважають, що служіння занадто довге, або їм не подобається те, що вони чують, то йдуть геть.

Тривожно бачити очевидну відсутність пошани до пасторів. Про Божих слуг говорять у такому ж стилі, як у газетах про політиків. Можливо, поведінка багатьох служителів більше нагадує поведінку політиків, ніж мужів Божих, але все одно, вони – Божі слуги, і Він Сам судитиме їх. Коли ми боятимемося Бога, ми шануватимемо Його дім і призначених Ним слуг. Давид не піднімав руки проти Божого помазаника царя Саула, навіть після того, як Саул убив вісімдесят п’ять священиків Господа (1Цар. 22:11-23). Давид боявся Бога! Я засмучуюся, бачачи, що слухають, дивляться і читають багато віруючих. У деяких родинах, мені здається, немає жодної різниці між тим, як вони живуть і як світ живе. У їх прагненні бути збалансованими, нормальними і прийнятими, вони забули, що Бог не називає “нормальним” те, що світ називає “нормальним”. Якщо ви дійсно любите Бога і боїтеся Його одного, ви житимете життям присвячення, а не світським життям. Петро попереджає: “Але, за прикладом Святого, Який покликав вас, і самі будьте святі в усіх вчинках. Бо написано: “Будьте святі – Я бо святий”. І якщо ви називаєте Отцем того, Який, не зважаючи на особу, судить кожного по ділах, то зі страхом проводьте час мандрування вашого” (1Петр. 1:15-17).

Страх Божий – велика мотивація, що утримує від нечестя.

Чи боїться церква?

У 2-му розділі Діянь учні сповнилися Духа Святого, заговорили іншими мовами і почали пророкувати. Вони були настільки переповнені, що поводилися як п’яні. Сміх і радість переповнювали цих нових віруючих. Бог зміцнював їх. Йому подобається робити це. Він не якийсь мстивий Бог, Який знаходить задоволення в мороці. Він насолоджується любов’ю, милістю, праведністю, миром і радістю.

Учні побачили безліч людей, врятованих протягом декількох наступних днів. Проте деякі з цих новонавернених прийшли до Господа через благословення, а не через те, Ким Він є. Поступово вони стали занадто фамільярними з Господом. Ця фамільярність призвела до того, що вони стали ставитися до Божих речей як до щось звичайного. Вони не трепетали в Його присутності і перед Його словом. Ми бачимо прояв цього в 5-му розділі Діянь.

Чоловік і дружина принесли пожертвування з вартості проданої ними землі. Це була не вся сума, яка вийшла при продажу. Але вони хотіли виглядати якнайкраще в очах інших віруючих. Вони шанували видиме більше, ніж істину і боялися людей більше, ніж Бога. Вони принесли пожертвування, збрехали (більшість розцінила б їх слова як “білу брехню”), і вмерли.

Вони вмерли, бо збрехали в присутності Божої слави. Я знаю, і упевнений ви теж знаєте, що і в наші дні бувають люди, які роблять те ж саме в присутності проповідників, але вони не падають мертвими. Чому?

Я думаю, що присутність Божа в той момент була потужніша, ніж сьогодні. Наприклад, у Діяннях написано, що відразу після цього випадку Петро ходив вулицями Єрусалиму, і хворі зцілялися від дотику його тіні (Діян. 5:15). Таких чудес у наші дні ми не бачимо.

Я вірю, що коли Його присутність і слава збільшаться, відбуватимуться події подібні до того, що описано в 5-му розділі Діянь. Подивіться, що сталося після того, як ці люди впали і померли: “І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це” (Діян. 5:11).

Глибокий страх і повага до Господа були відновлені. Люди усвідомили, що їм треба переосмислити своє ставлення до Божої присутності. Пам’ятайте, Бог сказав: “У тих, хто наближається до Мене, освячусь і перед усім народом прославлюсь” (Лев. 10:3).

Автор: Джон Бівер

Попередній запис

Очікування Бога

«Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же» (Євр. 13:8). Проте багато людей не погоджуються з цим біблійним ствердженням, ... Читати далі

Наступний запис

Страх Божий проти страху людського (продовження)

Фрагмент картини Вячеслава Грошева Коли Бог мовчить, наші серця оголюються Бог утримує Свою славу, щоб випробувати ... Читати далі