Біблія немало говорить про страх Божий, закликаючи нас боятися Господа, служити Йому зі страхом і трепетом. У той же час ми повинні любити Бога, а в любові немає страху (1Ін. 4:18). Але як можуть поєднуватися в одному серці і любов, і страх? Що таке страх Божий?
Існує така думка, що страх Божий потрібен тільки на початку християнського шляху, оскільки він є початком мудрості. Людина спочатку боїться Бога, потім звертається до Нього і починає любити, а любов виганяє страх, і вона живе в любові, а не в страху. Це неправильне розуміння.
Скоївши гріх, Адам сховався від Бога і, коли Він заговорив з ним, сказав: «Почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався» (Бут. 3:10). Чи до цього страху закликає нас Біблія? – Ні! Це не страх Божий, а страх перед Богом.
Між страхом Божим і страхом перед Богом є різниця. Страх перед Богом – це страх покарання. Страх Божий – це усвідомлення відповідальності за свій стан і вчинки, благоговіння перед Господом.
«Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе. Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей» (2Кор. 5:10-11). Із слів апостола Павла видно, що страх Господній – це усвідомлення того, що нам слід з’явитися на суд. Проте страх Господній не мучить відроджену людину, оскільки віра в прощення гріхів звільняє від відчуття провини і відплати за гріх.
Відродженню передує свідомість гріховності, винності, гідної засудження від Бога. І тільки віра через Кров Христа і відродження звільняє від страху покарання.
Здавалося б, страх від свідомості того, що доведеться колись з’явитися перед Богом, повинен чинити однаковий вплив на людей, але вони реагують по-різному. Одні намагаються втекти, як Адам, хоча це і неможливо. Інші, навпаки, прагнуть до Бога, розуміючи, що без Нього ніде не знайдуть спокою. Так народжується правильний страх, який не відштовхує від Бога, а, навпаки, тягне до Нього. Цього і хоче Бог, щоб людина приліпилася до Нього, довірилася Йому.
Розглянемо, як проявляється страх Божий у житті царя Давида. «Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?» – міркує він (Пс. 138:7) і, бачачи неможливість цього, приходить до довіри: «Випробуй мене, Боже… Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі?» (Пс. 138:23-24), – тобто, якщо в мене щось не так, Ти виправи, наведи лад. Правильний стан християнина – прагнути до Господа, довіряти Йому, шукати Його благовоління і захисту. Цього хоче Бог, і страх Його учить нас цьому і сприяє нашому з’єднанню з Ним.
Є в Біблії приклади і негативного страху. Учні, слухаючи Христа про майбутні страждання, не розуміли слів Його, а запитати боялися (Мк. 9:32). Що це за страх? Вони боялися, що відкриється їх неспроможність, Христос знову може докорити в невірі, так краще промовчати і показати себе мудрими. У фарисеїв теж був негативний страх (Мк. 11:17-18), бо вони не благоговіли перед Богом, цей страх не тягнув їх до Нього.
Справедливість вимагає, щоб людина боялася Володаря неба і землі, благоговіла перед Ним, підкорялася Йому в усьому. Це і є необхідний нам страх Божий. Ми повинні відчувати і усвідомлювати свою відповідальність перед Тим, Хто управляє нами, Хто вище нас. Інакше не буде ладу, гармонії і краси.
«Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас», – закликав Давид (Пс. 33:12), і нам стає ясно, що страху Божому можна навчитися. Здійснюється це шляхом роздуму про святість всюдисущого Бога, про Його милосердя і славу. Священне Писання відкриває нам характер Бога, Його якості, Його суть. Читаючи Біблію і захоплюючись атрибутами Бога, ми переймаємося свідомістю своєї нікчемності і наше серце наповнюється благоговінням і повагою, тобто страхом Божим.
Страх Господній – це вірний страх, що направляє нас на виконання заповідей Божих і сполучає з Богом. Він цілком поєднується з любов’ю, діє з нею в одному напрямі.
Бог благоволить до тих, хто боїться Його, у Нього багато благ для тих, хто здійснює своє спасіння, благоговіючи перед Ним. «Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати. Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю. Сила Господня – тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм» (Пс. 24:12-14).
Чи можеш ти назвати себе людиною, яка боїться Бога? Якщо так – дякуй за це Богові. Якщо ж тобі бракує цієї життєво важливої якості, то проси Господа, щоб Він навчив тебе боятися Його. «Господа, Бога твого, бійся і Йому одному служи, і до Нього приліпись» (Втор. 10:20).
За матеріалами сайту http://bіbleyskіy-vzglyad.іnfo