Про страх Божий

Коли Наполеон втік з Ельби і висадився на узбережжя Франції, одна столична газета написала: “Корсиканське чудовисько висадилося в бухті Жуан!”

Наполеон, зібравши прибічників, узяв перше місто. “Людоїд йде до Грасу!” – попередила газета.

Наполеон продовжував успішно просуватися. Газета сповістила: “Узурпатор увійшов до Греноблю!”

Наполеон наближався до Парижу, а значить, і до редакції газети: “Бонапарт зайняв Ліон!”

Наполеон ще більше наблизився до газети: “Наполеон наближається до Фонтебло!” І, нарешті, коли до столиці залишилося зовсім ніщо, газета сповістила своїх читачів: “Його Імператорська Величність очікується сьогодні у своєму вірному Парижі!”

Ця історія є дуже хорошою ілюстрацією того, як багато людей вибудовують свої стосунки з Богом: “Доки грім не гряне, мужик не перехреститься!” Виникає питання: чому “мужик” не хрестився коли світило сонце? Дійсно, страх перед покаранням, що насувається, може стати сильним мотивом для певних змін у житті людини, але чи надовго? Проблема такого “мужика” полягає в тому, що мужик може і перехреститься, але при цьому його завжди свердлитиме думка: “Не у всякій хмарі грім; а грім і не гряне; а якщо гряне, та не по нас; а й по нас – може не вб’є!” – Так, грім гримить, Бог гнівається, але може мине! І це визначає курс життя – люди заявляють про свою віру, але практично живуть абияк. Вони вважають себе від ніг до голови віруючими, але ведуть християнський спосіб життя тільки із страху перед Божим покаранням, що недостатньо для спасіння.

Популярна і друга модель стосунків з Богом: Бога взагалі не треба боятися! “Ну як можна бояться Того, Хто тебе створив і Хто тебе любить? Ця дурниця придумана священиками для утримання і управління натовпом, потреба в забобонах і тому подібне”. Але і це невірно. Дійсно, одна з найдорогоцінніших вісток Біблії – “Не бійтеся”. Ви виявите, що цей вираз використаний у Писанні близько п’ятдесяти разів. Проте є вид страху, який життєво потрібний для кожної людини. Є страх, в якому ми повинні постійно зростати, – це не страх покарання, але страх Господній!

Давайте дамо визначення тому, що означає боятися Бога. По-перше, що це не означає:

Це не тимчасовий прилив негативних почуттів. Подібно до того, як бабуся запитує в онука: “Ти молишся? – Так, молюся кожен вечір. – А вранці? – Ні. Вранці я не боюся”.

Страх Божий – це стан серця, коли, ви благоговієте перед Богом постійно, незалежно від того є грім або світить сонце.

Це не жах. Жах перед Богом є реакцією винної людини. Людина, яка відчуває жах, хоче тільки втекти від Нього. Боятися Бога не означає відчувати панічний страх, подібно до того, коли знервований батько в гніві замахується рукою на сина, а той бідний у судорожних конвульсіях втікає і ховається від нього, це не страх, коли, люди втікають від Бога і кажуть: “горам і каменям: упадіть на нас і закрийте нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, й від гніву Агнця” (Одкр. 6:16).

Страх Господній – це пошана Бога. Такий стан влучно описаний у Посланні до Євреїв 12:28,29: “Отже, ми, приймаючи царство непохитне, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом, тому що Бог наш – вогонь‚ що поїдає“. Ці побожність і страх – саме те, що означає для християнина боятися Бога. Це мотивує віруючого віддати своє життя в руки Творця Всесвіту.

Притчі 1:7 кажуть: “Початок мудрости – страх Господній“. Поки ми не зрозуміємо, ким є Бог, і не виховаємо в собі пошану до Нього, то не зможемо здобути істинну мудрість. Вона приходить лише з усвідомленням того, ким насправді є Господь, – святий, справедливий і праведний. У книзі Второзаконня 10:12,20,21 записано наступне: “Отже, Ізраїлю, чого вимагає від тебе Господь, Бог твій? Того тільки, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма путями Його, і любив Його, і служив Господу, Богу твоєму, від усього серця твого і від усієї душі твоєї… Господа, Бога твого, бійся і Йому одному служи, і до Нього приліпись, і Його ім’ям клянися: Він хвала твоя і Він Бог твій, Який зробив із тобою ті великі і страшні діла, які бачили очі твої“. Страх Божий є основою для нашого життя, нашого служіння та любові до Нього.

Багато хто намагається підмінити страх Божий “повагою” до Нього. Безумовно, повага є складовою поняття страху Божого, але його справжнє значення значно ширше. Біблійний страх Божий полягає в розумінні того, як сильно Він ненавидить гріх, і страх Божественного засудження гріха є навіть у житті віруючого. Послання до Євреїв 12:5-11 говорить про те, що Господь, виховуючи, може карати віруючих. Це робиться з любов’ю (Євр.12:6), але все одно викликає страх. Без сумніву, страх батьківського покарання вберіг нас в юному віці від певних недобрих учинків. Те ж саме має бути і в наших стосунках з Богом. Нам слід боятися Його покарання і, відповідно, прагнути вести життя, угодне Йому.

Віруючі не повинні “боятися” Бога. У нас немає підстав відчувати страх перед Ним. Ми маємо Його обітницю, що ніщо не зможе відлучити нас від Його любові (Рим. 8:38,39), що Він ніколи не залишить нас і не покине (Євр. 13:5). Боятися Бога – значить шанувати Його. Ця пошана має великий вплив на наш спосіб життя. Страх Божий – це повага до Нього, покора Його вихованню і прославляння Його з трепетом.

За матеріалами сайтів gracetіme.ru та gotquestіons.org

Попередній запис

Страх Божий і страх перед Богом

Біблія немало говорить про страх Божий, закликаючи нас боятися Господа, служити Йому зі страхом і трепетом. У той же час ... Читати далі

Наступний запис

Чому в Біблії робиться акцент на страх Божий?

Коротко відповідаючи на це запитання можна сказати так: українська Біблія використовує слово "страх" для декількох різних слів оригіналу. Усі ці ... Читати далі