«Бо багато може щира молитва праведного. Ілля був чоловік подібний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, і не було дощу на землі три роки і шість місяців. І знову помолився, і небо дало дощ, і земля зростила плід свій» (Як. 5:16-18).
Такі вчинки, подібні наведеним вище, запам’ятовуються надовго, при чому настільки, що згадуються людьми через тисячоліття. Але сьогодні, хотілося звернути вашу увагу от на таку річ: «Ілля був чоловік подібний до нас». Виходить, що абсолютно кожен з нас здатен на такі вчинки? – І так, і ні.
Пророк Ілля був грішною людиною, як і кожен з нас – от у чому полягає порівняння «подібний до нас». Проте все-таки Ілля мав одну особливість, що відрізняла його від більшості його сучасників, втім і сучасників наших: він в усьому покладався на Бога, чи майже в усьому (не забуваймо, що Ілля був людиною, якій природні сумніви), що дозволило цьому пророкові досягти таких висот духу. І вчинків, які свідчили про це. А тепер повернемося до вже згаданого запитання: чи кожен з нас може бути здатним на такі вчинки, подібні пророку Іллі?
«Істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите» (Мф. 21:21,22). – Виходить що так, може, проте віра має на увазі близькі, довірливі стосунки з Творцем, які в підсумку настільки преображають людину, що вона починає цінувати зовсім інші речі, які зазвичай цінує світ.
От чому серед віруючих людей небагато «мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних» (1Кор. 1:26), бо ці люди шукають передусім у світі не земні скарби, які «черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть» (Мф. 6:19), – тобто не певні, скороминущі цінності. Ці люди присвятили своє життя пошуку і зберіганню найбільшої цінності, яку може здобути у світі людина, зауважимо, абсолютно будь-яка людина за умови її бажання надбати цей скарб – особистих стосунків з Богом. Це те, що в людини не може забрати будь-хто, лише вона сама може відкинути цей скарб, тим самим прирікши себе на зубожіння у вічності.
Одним з таких шукачів найбільшого скарбу була Анна пророчиця, «вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч» (Лк. 2:37), – як стверджує про неї Біблія. І як ми дізнаємося з цієї вічної Книги, її пошук увінчався успіхом – вона відшукала найбільший скарб, побачивши його в Немовляті, Яке принесли батьки в Храм на сороковий день після народження.
Анна була людиною подібною до нас, зі своїми слабостями і гріхами, проте як і Ілля вона шукала, вона ЛЮБИЛА Господа. І за те Він удостоїв її Своєї присутності, як удостоїв Іллю на Синайській горі. Обидві ці зустрічі було дивовижними, адже як можна припустити, що Бог, зауважимо, Творець неба і землі, буде у віянні «тихого вітру» (1 Царів 19:12), як у випадку Іллі, або ж Немовлятком – у випадку Анни? – Ніяк, адже на те і Бог, щоб не піддаватися людській логіці. Єдиний же шлях пізнання Бога – це любов, і це зрозуміло, адже сам «Бог є любов» (1Ін. 4:8).
Анна пророчиця, Ілля пророк і безліч інших біблійних героїв були людьми «подібними до нас», проте абсолютно всі вони любили Господа, що дозволило їм з часом стати такими, якими ми знаємо їх сьогодні. І цей шлях любові є доступним для кожного з нас, головне мати віру і бажання слідувати ним, щоб і на нас виконалися наступні слова: «Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить» (Ін. 14:12).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Пошук скарбу
Ваш коментар:
