Відомості про Йосифа містять Євангелія від Матфея і від Луки в оповіданнях про народження і дитинство Спасителя. Йосиф, згідно з євангельською розповіддю, по прямій лінії походив з роду царя Давида, але жив у бідності в глухому містечку Назарет. З Євангелій також відомо, що Йосиф був теслею (Мф. 13:55) і навчив цьому ремеслу Ісуса Христа (Мк. 6:3). Але варто зазначити, що на той час Йосифова професія описується в Євангелії від Матфея грецьким словом “τέκτων”. Хоча традиційно “τέκτων” перекладається як “тесля”, проте воно має досить загальне значення, і сьогодні більш тотожне слову “будівельник”.
Згідно євангелісту Матфею, Йосиф і Марія були заручені, але через певний час після Благовіщення, “…перш ніж зійтися (συνελθεῖν – “вступити в шлюбні відносини”) їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого” (Мф. 1:18). Йосиф, не знаючи істинної причини вагітності своєї нареченої, був збентежений; будучи, проте, людиною праведною і не бажаючи її знеславити, він вирішив не розголошувати це, щоб не шкодити Марії (адже за це її цілком ймовірно побили б камінням), і “хотів потай відпустити Її” (Мф. 1:19). Це явне свідоцтво доброти цього надзвичайного чоловіка, бо він міг публічно розголосити про вагітність своєї нареченої, щоб звільнитися від обов’язку далі піклуватися про неї, але, натомість, хотів тихо відіслати її в безпечне місце, де вона могла б народити дитину.
Проте Йосифове розгублення тривало недовго. У відповідь на ці помисли до нього уві сні з’явився Ангел Господній (припускають, що це був Архангел Гавриїл) і сповістив особливу святість і месіанське призначення Немовляти, Яке народиться в Марії: “Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх” (Мф. 1:20,21). Йосиф чинить відповідно до слів ангела, і від того часу став вірним опікуном і Матері й Дитятка, захищаючи їх і постачаючи їм все потрібне для життя аж до самої своєї смерті.
Як розповідається в Євангелії від Луки, Йосиф разом із сім’єю відправився у Вифлєем, щоб взяти участь у переписи населення (Лк. 2:4,5), оскільки був родом звідти. Саме у Вифлеємі (Мф. 2:1), у хліву, через нестачу місць у готелі, і народився Ісус.
Згідно з Євангелієм від Луки, до Святого сімейство по народженню Спасителя прийшли пастухи, які отримали одкровення від ангелів, що “нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь” (Лк. 2:11).
Після восьми днів було здійснено обрізання Немовляти, а на сороковий Йосиф і Діва Марія принесли Новонародженого в Єрусалимський храм, де зробили встановлену законом подячну жертву Богові за первістка (Лк. 2:21-24). Там і сталася зустріч із старцем Симеоном і з Анною-пророчицею, які визнали в Немовляті майбутнього Месію.
Згідно же з Євангелієм від Матфея, Новонародженого відвідали східні мудреці, які “бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому” (Мф. 2:2). Варто звернути увагу, що згадані євангельські події, відбувалися в абсолютно різний час. Щоб у цьому упевнитися варто уважно прочитати уривок з Євангелія від Матфея: “Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою. І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю” (Мф. 2:10,11). У дім, а не хлів. До того ж, у цьому домі Ісус з Марією і Йосифом жив вже близько двох років: дітей саме такого віку наказав убити Ірод, відлічуючи від часу появи зірки (про це жахливе веління юдейського царя Ірода ми також дізнаємося з Євангелія від Матфея). Навряд чи волхвам зірка з’явилася б за два роки до народження Христового, їхати їм з Персії в Іудею було не так вже довго – лише пару місяців (майже напевно ці багаті астрологи були персами). Швидше за все Йосиф, зрозумівши із слів Ангелових, що Дитина Марії – обіцяний Богом Цар-месія, вирішив переселитися з Назарету у Вифлеєм, місто царя Давида, щоб Ісус ріс ближче до Єрусалиму – міста, в якому Йому належало правити, і навіть купив там будинок, в який і прийшли волхви. І не даремно після смерті Іродової Йосиф збирався повернутися саме в Іудею. З цього вимальовується цікава риса Йосифової вдачі: йому було що кидати, коли ангел повелів йому тікати в Єгипет; по суті, він в одну ніч відмовився від свого нерухомого майна, можливо, усього. Це свідчить про його рішучість і сильну довіру Богові.
Загалом, після Ісусового народження Йосиф ще двічі отримує особливі Одкровення. Так ангел Господній, який з’явився йому уві сні, попереджає про загрозу для життя Немовляти з боку царя Ірода і повеліває тікати в Єгипет (Мф. 2:13,14). Йосиф виконує це веління і залишається в Єгипті з Марією і Ісусом до смерті Іродової. А потім, вже в Єгипті, ангел повідомляє про те, що небезпека минула і можна повернутися на батьківщину: “Устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти” (Мф. 2:20). Прийшовши до Палестини, Йосиф дізнається, що замість Ірода в Юдеї править його син Архелай, і з обережності віддаляється з родиною в Галилею, оселившись у Назареті (Мф. 2:23), де й пройшло Ісусове дитинство.
У Євангелії від Іоанна Ісус названий сином Йосифовим, тобто Йосиф у народі був видимим батьком (земним) Ісуса Христа. В Євангеліях також згадаються брати та сестри Ісуса, що часто призводить до непорозумінь у трактуванні цих слів, проте ніде не вказано, що їх батьком був Йосиф (Мф. 13:55, Мк. 6:3). Окрім того, у той час в Іудеї називаючи людину братом, не вказували міри спорідненості: будь то рідний брат, двоюрідний, троюрідний або просто далекий родич. І згадувані браття і сестри могли бути Ісусові двоюрідними, троюрідними чи далекими родичами. Ще одним доказом твердження, що Ісус у Марії був єдиною дитиною є той факт, що розіп’ятий Христос віддав піклування про Свою матір апостолові Іоанну (див. Ін. 19:26-28). Цього б не сталося, якщо б у Марії, окрім Нього, були ще діти.
Останнє згадування Йосифа в євангельському тексті відноситься до того часу, коли Ісусу виповнилося 12 років (Лк. 2:41-52). Йосиф і Марія, які щорічно здійснювали пасхальне паломництво в Єрусалим, узяли в той раз із собою на свято Сина. Повертаючись додому, вони виявили зникнення Ісуса, Якого “через три дні знайшли… в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував” (Лк. 2:46). На слова Своєї матері: “Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе” – Ісус же відповів: “Навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?” (Лк. 2:48,49). Ймовірно, Ісус, з одного боку, побічно свідчить про те, що Йосиф не був Його фізичним батьком, а з другого – уперше в рамках євангельського оповідання говорить про Свій особливий зв’язок з Богом, Якого вважає Своїм безпосереднім Отцем.
Більш ніяких прямих згадок Йосифа в Євангеліях немає, можливо, що святий Йосиф помер ще до початку громадського служіння Ісуса Христа. На це може вказувати іменування жителями Назарету Спасителя “сином Марії” (Мк. 6:3).
Автор: Михайло Лукін
