Непорочне зачаття від Духа Святого і воскресіння з мертвих Ісуса Христа – ці дві події, напевно, найбільше бентежать багатьох людей, не дозволяючи їм прийняти написане в Біблії. Принаймні, так стверджує більшість з тих, хто скептично ставиться до цієї Книги.
А чи правда це? Може причина зовсім не в Біблії, а в лукавому серці людському (див. Єр. 17:9)? Може причина неприйняття написаного в Біблії полягає не в чудесності непорочного зачаття та воскресіння, а в решті написаного? Адже в Біблії містяться речі, які зовсім не тішать слух пересічного обивателя. Кому, наприклад, сподобається наступна характеристика: «Немає праведного ні одного; немає, хто розумів би; немає‚ хто шукав би Бога; всі ухилилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто чинить добро, нема жодного», або ж «всі згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим. 3:10-12,23)? Адже ці слова стосуються не якихось абстрактних осіб, але особисто кожного. Так що причина неприйняття написаного в Біблії міститься саме в цьому, а непорочне зачаття, воскресіння і подібні чудеса – це лише привід, щоб відкинути решту сказаного в Біблії.
До речі, на користь цього твердження свідчить той факт, що мало кого бентежать давньогрецькі міфи про подвиги Геракла, хоча в них стається начебто не менше чудесних подій, ніж їх описано в Біблії. У чому ж різниця? – У Біблії все сказане стосується особисто кожного читача, він не може залишатися бездіяльним глядачем, на відміну від читання стародавніх міфів. І це не дивно, адже слово Боже, як відомо, має надзвичайну силу: «Бо слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні. І немає створіння, схованого від Нього, але все оголене і відкрите перед очима Його: Йому дамо звіт» (Євр. 4:12,13). Знову ж таки, чи багатьом сподобається чути про себе неприємні речі і до того ж знати, що це дійсно правда?
Проте годі про зіпсутість кожної людини, варто сказати, що в Біблії містяться багато цінних життєвих принципів, які ще й як можуть стати в нагоді в житті і їх дотримання може зайвий раз засвідчити істинність сказаного в Біблії. Але цей факт у свою чергу заставляє багатьох людей спростовувати дієвість цих принципів, щоб тим самим довести неспроможність Біблії в цілому.
Це ми залишимо на їх совісті, а самі ж візьмемо для прикладу наступний принцип: «Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б» (Мк. 4:22). – Щоб пересвідчитися в істинності цього твердження, варто лише неупередженим оком споглянути на оточуюче нас життя. Проте, що ми побачимо? Явну, недвозначну зрозумілість цього твердження, і, що саме головне, його дієвість, багато людей марно намагаються спростувати, постійно обманюючи ближніх, самих себе, чи навіть весь світ (це залежить від можливостей конкретної людини), щоб знову ж таки довести істинність і дієвість цього біблійного принципу.
Чи зупиняє цей факт людей? На жаль, ні, – більшість вперто продовжує дотримуватися програшної стратегії. Для таких людей легше піддати сумнівам непорочне зачаття від Духа Святого і воскресіння Христове, ніж визнати свою неправоту, легше піддати сумнівам саме існування Творця, ніж визнати свою гріховність. І для затвердження цих хибних постулатів люди витрачають значно більше часу, сил і коштів, ніж від них вимагалося, щоб визнати істинність написаного в Біблії. Проте попри все, більшість людей воліють триматися такого стану речей, надаючи перевагу самообману, ніж правді Божій, що міститься в Біблії.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Програшна стратегія
Ваш коментар:
