Хвороби язика

Ми розглянули приклад зі Старого Заповіту, що яскраво ілюструє принцип «смерть та життя – у владі язика» (Приповісті 18:21). Ми побачили, що правильне використання язика дає життя і, навпаки, невірне застосування його прирікає на смерть.

Тепер розгляньмо деякі різновиди хвороб, що уражують наш язик. Існує шість найбільш розповсюджених видів хвороб, що впливають на наше життя і здатні навіть призвести до фатальних наслідків, якщо з ними не розібратися.

Хвороба перша: Надмірна балакучість

Це явище настільки розповсюджене, що люди вже не сприймають балакучість як дещо нездорове притому, що це і справді хвороба. У Книзі Приповістей 10:19 йдеться: «В багатомовності гріха не бракуватиме; хто стримує язик, той розумний» (переклад Хоменка).

Іншими словами, якщо ви говорите надто багато, то неодмінно – й вам цього не уникнути – скажете щось неправильне.

Біблія нас попереджає, щоб ми не були багатослівними по відношенню до Самого Бога. Більшості з нас дійсно необхідно дослухатися до цього попередження, записаного в Книзі Еклезіястовій 5:1: «Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, – Бог-бо на небі, а ти на землі, тому-то нехай нечисленними будуть слова твої!»

Одного разу хтось сказав мені: «Нам потрібно пам’ятати, що співати брехню – такий самий гріх, як і говорити брехню». Я чую людей, які проникливо співають гімни про свою повну посвяту і покору Богові: «Ісус, в усьому підкоряюсь і повністю належу я Тобі». Проте коли виникає необхідність чимось пожертвувати для Бога чи для інших людей, особливо якщо про цю жертву ніхто з людей не дізнається, вони одразу знаходять масу виправдань, аби не робити цього. Ці дві дії несумісні. Якщо ви не прагнете віддати своє життя Богові, то не кажіть Йому про свою повну покору, тому що Бог закличе вас до відповідальності за всі слова, сказані (чи заспівані) в Його присутності.

Декількома віршами нижче у Святому Письмі зазначено, що янгол записує все, що ми говоримо і коли, промовляємо в молитві чи в прославленні. Одного разу ми опинимося перед цим янголом, в якого є запис усіх наших слів. І тоді, як говорить Біблія, буде пізно пояснювати «я не це мав на увазі й сказав, не подумавши», бо ми всі несемо відповідальність за все, що сказали, про що співали і як молилися. В один день нам все це пред’явиться, й ми відповідатимемо за все, у чому були нещирими, і за невідповідність наших слів і реального життя.

В наступному вірші ми читаємо продовження, Еклезіяст 5:2: «Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого».

Багатослів’я – ознака дурості. Коли ви чуєте людину, яка говорить безперервно, вам непотрібні ніякі інші докази того, що вона нерозумна. «Багато слів має і голос безглуздого». У чому полягає корінь цієї проблеми? Я переконаний, що це – перебування поза спокоєм. Порівняємо з тим, що зазначено в Посланні Якова 3:8: «Та не може ніхто із людей язика вгамувати, – він зло безупинне, він повний отрути смертельної!»[1].

Люди, які постійно говорять, – неспокійні й невгамовні, й у нашому сучасному суспільстві таких багато. Чи доводилося вам мати справу з людьми, які виливали на вас словесний потік? У чому корінь їхньої проблеми? У відсутності спокою. Надмірна говіркість – вірне свідчення того, що в серці людини немає миру.

Хвороба друга: Марнослів’я та пусті слова

У Євангелії від Матвія 12:36 Ісус говорить: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!»

Одного разу ми всі муситимемо відповідати за кожне слово, що його промовили. Ми дамо відповідь за кожне пусте, нещире слово, коли ми говорили одне, а мали на увазі інше, за слова, за які не хотіли б відповідати, й за слова, яких ми не дотрималися в нашому житті.

Ісус у Нагірній проповіді у Євангелії від Матвія 5:37 говорить: «Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого».

Це – дивовижне ствердження. Якщо ми говоримо більше того, що має значення, всі доповнення в нашій мові (додатковий тиск, будь-яке утрирування, перебільшення. надмірна емоційність, відходи убік і підходи збоку тощо) – це все приходить від лукавого[2].

Дозвольте підсумувати це в одній простій пораді: якщо насправді ви не маєте того на увазі, то й не кажіть того. Якщо будете дотримуватися цього простого правила, обіцяю вам, воно змінить все ваше життя. Ви станете іншою людиною. Якщо вирішите дотримуватися цього правила хоча би протягом року, то вже через рік ви станете іншою, набагато кращою людиною.

Хвороба третя: Плітки

У Книзі Левит 19:16 зазначено: «Не будеш ходити пліткарем серед народу свого…»

Бути пліткарем (переносником) означає ходити і розповсюджувати неперевірені, неправдиві, перебільшені, зловмисні чутки – це і є плітки. В Новому Заповіті сатані дане ім’я «диявол», що в перекладі з грецької означає «наклепник». Це – його сутність. Головне описання сатани в Біблії – наклепник. Якщо ви пліткуєте чи розповідаєте свої негативні вигадки, то насправді ви замість диявола виконуєте його роботу. Ви є представником сатани. Ми мусимо бути обережними, щоб не лише не розповідати плітки, але ми й тоді несемо відповідальність, коли їх приймаємо.

У Книзі Приповістей 18:8 зазначено: «Слова обмовника – мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби».

Це так властиво людській натурі! Коли ми чуємо про когось щось недобре або таке, що виставляє його в поганому світлі, то щось у людському серці радіє. Слова наклепу подібні до ласих страв. Будьте обережні, коли вам пропонують ці ласі шматочки наклепу, аби не ковтнути їх. Вони отруйні. Вони мають солодкий смак, але отруюють нас. І як тільки вони потраплять у наше серце, наше життя буде отруєне цими ласощами.

У Книзі Приповістей 20:19 йдеться: «Той наклепник, хто відкриває тайни; хто рота широко роззявляє (говорить надто багато), з тим не братайся» (переклад Хоменка).

Бачите, як тісно пов’язані між собою ці, здавалося б, такі різні хвороби. Якщо ви слухаєте наклеп, ви стаєте співучасником у цьому. Якщо ви приймаєте злодія й берете в нього поцуплене, юридично ви робитеся його співучасником. Таким самим чином, якщо ви приймаєте наклепника і слухаєте його, то стаєте його співучасником.

У Псалмі 14:1-3 сказано: «Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі? – Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм, хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!»

Щоб отримати доступ у Божу присутність і «перебувати в наметі Його», ми повинні виконати деякі вимоги: (1) ходити в невинності (в інших перекладах «путями чесними», «у чистоті й цілісності»), (2) чинити правду і (3) говорити істину в серці своєму.

Далі йдеться про те, чого ми НЕ повинні робити: (1) обмовляти своїм язиком, (2) чинити зле оточуючим і (3) не лише самим не чинити наклепу, а й не приймати його на близьких – тих, хто нас оточує.

Недостатньо самому не обмовляти – ми не повинні й приймати наклепу. Ми не повинні приймати наклепу (наруги) на когось із наших знайомих. Ми не повинні їсти ці ласі шматочки наклепу, бо вони отруйні, і багато взаємин отруюються такою «їжею».


[1] У перекладі Хоменка читаємо про «зло, що спокою не знає» – прим. редактора

[2] Господь Ісус використовував іносказання у вигляді приповісток для того, щоб донести до людей прості істини, а не для того, щоб приховати правду; і на лукаві запитання Він відповідав так, щоб вивести того, хто запитує, на світло і у відкритий діалог, а не для того, щоб втекти від відповіді. Він завжди говорив те, що мав на увазі, і Своїх слів у залежності від обставин не міняв – прим. редактора

Попередній запис

Слова визначають долю

Суть усіх прообразів, які використовує апостол Яків у своєму Посланні, зводиться до одного: язик – це дещо невелике саме по ... Читати далі

Наступний запис

Хвороби язика (Закінчення)

Хвороба четверта: Брехня Ми повинні бути обережними, аби підібрати правильні слова для цієї хвороби. Перш за все, що таке перебільшення? ... Читати далі