Хвороби язика (Закінчення)

Хвороба четверта: Брехня

Ми повинні бути обережними, аби підібрати правильні слова для цієї хвороби. Перш за все, що таке перебільшення? Хтось одного разу сказав: «Між благовістям і прикрашанням все-таки є суттєва різниця». Наприклад, євангеліст бачив, що під час його служіння на покаяння вийшло 200 чоловік, але в інтерв’ю для газети він називає 500 чоловік. Що це – всього лише видавання бажаного за дійсне чи звичайна брехня? Це – сама справжня брехня. Кажу це не для того, щоб критикувати інших, але тому, що кожен із нас має бути обережним, аби не виявитися винним у брехні.

У Приповістях 6:16-19 йдеться про сім речей, які ненавидить Господь. Ненавидить – це дуже сильне слово. Ось про що там йдеться: «Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім – то гидотна душі Його: очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють, серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе, свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!»

Із цих семи якостей, що їх ненавидить Господь, три пов’язані з язиком: перша – «брехливий язик», друга – «свідок брехливий» (ясно, що й це стосується язика), третя – «хто розсіває сварки між братів» (зазвичай розбрат сіється за допомогою слів). Отож, із семи речей, що їх ненавидить Господь, три уражують язик, і з цих трьох дві напряму пов’язані з брехнею.

Ось іще одне підтвердження з Книги Приповістей 12:22: «Уста брехливі – огида у Господа, а чинячі правду – Його уподоба».

У цьому вірші ми бачимо розподіл на дві протилежні категорії: з одного боку – «огида», з іншого – «уподоба». Тож якщо ми не говоримо істини, значить, ми брешемо. Кажучи щось, ми в будь-якому випадку потрапимо в одну з цих двох категорій – третього бути не може. Якщо це не істина, то це брехня. Якщо це брехня, то це мерзенно перед Господом. Якщо це істина, то це те, що приємне Богові.

Наша проблема в тому, що в своєму мисленні ми багато місця лишаємо для «сірого» – ми не можемо стверджувати, що це істина, але вважаємо, що і брехнею це назвати не можна. Виходить, що це і не біле, і не чорне – дещо середнє, «сіре». Я поставив собі за мету знайти, що Біблія говорить про такі «сірі зони». Якщо досліджувати Святе Письмо в цьому питанні, то будь-яка неправда бере свій початок від диявола. Ми мусимо звернутися до слів Самого Ісуса, хоча вони й лякають. У Євангелії від Івана 8:44 Ісус звертається до релігійних лідерів Свого часу (і пам’ятайте, що то були дуже набожні люди): «Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зі свого, – бо він неправдомовець і батько неправді».

Щоразу, коли з наших вуст виходить неправда, вона виходить від диявола.

Ось іще один важливий і витверезливий факт про хворобу брехні: якщо ця хвороба не буде зупинена й вилікувана, вона стане фатальною. Об’явлення 21:8: «А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, – їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це – друга смерть!»

Зверніть увагу на цей список: лякливі, невірні, мерзкі, душогуби, розпусники, чарівники, ідоляни, і всі брехуни. Результат таких моральних хвороб невідворотній – їхнє місце в озері вогняному. Там уже немає зцілення й виходу звідти не існує. Як тільки людина була приречена на «другу смерть», шляху назад для неї не стало. Я повторю те, що вже сказав: якщо хвороба брехні не буде зупинена й вилікувана, вона невідворотно стане фатальною!

В Об’явленні 22:15 йдеться про тих, хто не увійде в Боже Місто: «А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду» (тобто брехун).

Отож кожен із нас мусить вирішити – чи забажаю я зцілитися від хвороби брехні, чи навіки втрачу душу свою? Бо якщо хвороба брехні не зцілена, фатальний кінець визначений.

Хвороба п’ята: Лестощі

У Псалмі 11:2-4 сказано: «Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні! Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять… Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого».

Тут ідеться про стан морального занепаду людства. І це схоже на те, що ми сьогодні бачимо навколо. Важко відшукати праведну людину. Немає вірних людей. Що в результаті? «Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять». У Святому Письмі проголошується Божий суд над улесливими вустами: «Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого (хвалькуватого)».

Приповісті 26:28 містять попередження для нас: «Язик брехливий ненавидить правду; лестиві уста призводять до погибелі» (переклад Хоменка).

Якщо ми слухаємо і сприймаємо лестощі, або ж самі стаємо підлесниками, то кінцем буде катастрофа. У Книзі Приповістей 29:5 зазначено: «Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить».

Після багатьох років служіння я на практиці переконався у вірності цих слів. Є люди, які кажуть улесливі слова, залишаючись при цьому нещирими. За словами приховується інший мотив. Багато разів, якби не благодать Божа, мої ноги могли би бути пійманими в тенета лестощів. Я міг би бути втягнутим в обставини й зв’язки поза Божою волею. Отож, завжди пам’ятайте про те, що «лесливі уста призводять до погибелі» й «людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить».

Хвороба шоста: Необачні слова

В Книзі Приповістей 29:20 йдеться: «Чи бачив людину, квапливу в словах своїх? – Більша надія глупцеві, ніж їй!»

Тут зазначено, що коли ми необачні в своїх словах, наше становище набагато гірше, аніж у дурнів. Це дуже серйозне твердження, тому що Біблія не говорить нічого доброго про дурних людей.

Ось приклад із Святого Письма про людину, яка одного разу виявила необачність у своїх словах, і це коштувало їй дуже дорого, – Мойсей. Бог звелів йому вийти перед Ізраїлем і сказати скелі, щоб вона дала воду. Проте він був настільки розгніваний на синів Ізраїлю, що сказав їм: «Послухайте ж, неслухняні, чи з цієї скелі ми виведемо для вас воду?» (Числа 20:10). Затим замість того, щоб наказати скелі, він ударив по ній. Цей акт непослуху, висловлений у необачних словах, коштував йому привілею ввести синів Ізраїлевих у Землю Обітовану.

Про це йдеться у Псалмі 105:32-33: «І розгнівали Бога вони (сини Ізраїлю) над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея, бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми[1]» .

Визначимо діагноз: засмучений дух спонукає нас говорити своїми устами необдумано, а необачні слова коштують нам багатьох привілей і благословень. Якщо Мойсею довелося заплатити таку високу ціну за одне необачне висловлювання, то й ми мусимо остерігатися говорити необачно те, що в духовній сфері може коштувати нам дуже дорого.


[1] В англійському перекладі «сказав необдумано» – прим. перекладача

Попередній запис

Хвороби язика

Ми розглянули приклад зі Старого Заповіту, що яскраво ілюструє принцип «смерть та життя – у владі язика» (Приповісті 18:21). Ми ... Читати далі

Наступний запис

Корінь проблеми

Через Святе Письмо Бог забезпечив нас усім необхідним для зцілення наших язиків. Аби отримати зцілення, спочатку необхідно визначити корінь проблеми. ... Читати далі