Слова визначають долю

Суть усіх прообразів, які використовує апостол Яків у своєму Посланні, зводиться до одного: язик – це дещо невелике саме по собі, але впливає на все наше життя і здатне завдати величезних і непоправних збитків.

Із чотирьох прикладів, що ми їх розглянули, – (1) вуздечка в роті в коня, (2) корабельне кермо, (3) іскра, що призводить до лісової пожежі, (4) отрута, що отруює все життя, – найбільш наочно управлінський потенціал нашого язика ілюструє кермо на кораблі.

Здавалося б, кермо – це невелика частина корабля, до того ж захована під поверхнею води. Ви не побачите його, оглядаючи корабель, що рухається морською поверхнею. Проте ця маленька деталь, схована від нашого погляду, визначає курс корабля. Якщо кермо використовувати правильно, судно благополучно дістанеться місця призначення. Але якщо він застосовується невірно, зі стовідсотковою впевненістю можна сказати, що корабель не лише не дістанеться визначеної цілі, але і, врешті-решт, обов’язково зазнає катастрофи. Кермо визначає курс і долю корабля.

Біблія зазначає, що язик для тіла – те саме, що для корабля кермо. Якщо ми подивимося на людину зі сторони, то, наймінорніше, не побачимо її язика, і все ж цей непомітний член подібний до корабельного керма. Його застосування визначає курс всього життя. Язик визначає долю людини.

У продовження нашого вчення звернімося до прикладу з історії Ізраїлю, який дасть нам ясний урок, що звучить так: людина визначає свою долю тим, що вона говорить своїм язиком.

Історія, яку ми розглянемо, записана у 13 і 14 розділах книги Чисел. Ізраїльтяни вийшли з Єгипту й наблизилися до Обітованої Землі. Мойсей вислав туди дванадцятьох чоловік, аби вони усе розвідали й доповіли про Обітовану Землю – виявили головні її особливості, дізналися про норов її мешканців, про те, які там міста, які ростуть плоди. Кожне з дванадцяти колін надало для цієї справи одного із своїх вождів. Ці дванадцятеро мужів провели в Обітованій Землі сорок днів, обійшли її вздовж і впоперек і повернулися зі звітом про те, що побачили.

Їхній звіт описаний у Книзі Чисел 13:26-28: «І пішли, і прийшли вони до Мойсея й до Аарона та до всієї громади Ізраїлевих синів, до пустині Паран, до Кадешу, і здали справу їм та всій тій громаді, і показали плід того Краю. І вони розповіли йому та й сказали:«Прибули ми до Краю, куди ти послав був нас, – а він тече молоком та медом, а оце плід його!..»

Плоди були настільки ваговитими, що одне виноградне гроно несли двоє людей, повістивши його на палицю. Одначе потім вони продовжили свій звіт такими словами: «Та народ той, що сидить у тім Краї, міцний, а міста укріплені, дуже великі. А також бачили ми там нащадків велетня…»

Коли Бог дає вам обітницю, збираєтеся ви прийняти її такою, яка вона є, чи збираєтеся сказати: «Ми, звичайно, раді такій обітниці, однак є одне суттєве «але»? Це «але» схвилювало людей і позбавило їх спокою.

Лише двоє з розвідників, Халев[1] та Ісус Навин, відмовилися підтримати негативне ставлення решти. Числа 13:30-31: «А Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: «Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його!» Та люди, що ходили з ним, сказали: «Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший за нас»…»

Зверніть увагу на слова, що їх промовили розвідники. Халев сказав: «Ми справді переможем його». Інші ж десятеро розвідників сказали: «Ми не зможемо…» Вивчаючи цю історію далі, ви побачите: кожен отримав у відповідності з тим, що він говорив. Доля кожного була визначена його власними словами. Числа 14:20-24: «А Господь сказав: «Я простив за словом твоїм. Але, як Я живий, – слава Господня наповнить увесь оцей Край. Тому всі ті люди, що бачили славу Мою та ознаки Мої, що чинив Я в Єгипті та в пустині, але випробовували мене оце десять раз та не слухалися голосу Мого, поправді кажу, – не побачать вони того Краю, що Я заприсяг був їхнім батькам. І всі, хто зневажає Мене, не побачать його! Але раб Мій Калев за те, що з ним був дух інший, і він виконував накази Мої, то Я введу його до того Краю, куди він увійшов був, і потомство його оволодіє ним…»

Халев своїм позитивним відгуком на обітницю Божу і сповіданням визначив своє позитивне майбутнє. Далі, в Числах 14:26-32 йдеться про наступне: «І Господь промовляв до Мойсея й до Аарона, говорячи: «Аж доки цій злій громаді нарікати на Мене? Нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на Мене, Я чув. Скажи їм: Живий Я! Мова Господня: Поправді кажу, – як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам. У цій пустині попадають ваші трупи, та всі перелічені ваші всім вашим числом від віку двадцяти літ і вище, що нарікали на Мене. Поправді кажу, – ви не ввійдете до того Краю, що Я підносив був на присягу руку Свою, що будете перебувати в нім, – окрім Калева, Єфуннеєвого, та Ісуса, сина Навинового. А діти ваші, що про них казали ви: станете здобиччю ворогові, то впроваджу Я їх, і пізнають вони цей Край, яким ви обридили. І ваші власні трупи попадають у цій пустині!»

Зверніть увагу на слова «як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам». Фактично Господь говорить: «Ви визначили свою долю самі – своїми власними словами». Далі – Числа 14:36-37: «А ті люди, яких Мойсей послав був розвідати той Край, коли вернулися, то зробили, що вся громада нарікала на нього, і пустили злу вістку на той Край, то ті люди, що пустили були злу вістку на той Край, повмирали від порази перед Господнім лицем».

Вони самі прирекли себе на смерть. Вони промовляли слова про смерть, й результатом була смерть. Далі, в Числах 14:38 зазначено: «А Ісус, син Навинів, та Калев, син Єфуннеїв, жили з тих людей, що ходили розвідати той Край».

Смерть і життя – у владі язика. Що може ще більш наочно проілюструвати це? Людина, слова якої були негативними, прирекла себе на смерть. Людина, слова якої були позитивними, прийняла життя. Вони визначили свою долю тим, що говорили. Той, хто промовив «ми не здатні», – не зміг. Той, хто сказав «можемо», – зміг.

Для нашого духовного християнського досвіду у Новому Заповіті дана пряма паралель із досвідом Ізраїлю в часи Старого Заповіту. Ми попереджені, що ті самі уроки застосовні й до нас. У Посланні до Євреїв 4:1-2 сказано: «Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився. Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів».

Та сама обітниця, дана Богом ізраїльтянам, дається і нам, християнам – обіцянка увійти в Божий спокій. Але й ми мусимо боятися, щоб нам не стати тими, хто туди не ввійде, як то сталося з євреями в Старому Заповіті. Їхня проблема полягала в тому, що вони чули обіцянку від Бога, та додали до неї своє «але», й воно виявилося для них фатальним. Замість того, щоб сфокусуватися на обітниці Божій і з відвагою сповідувати свою віру в реальність Божої обітниці й здатність Бога дати їм силу отримати обіцяне, вони сконцентрувалися на негативі. Вони побачили велетнів, стіни укріплених міст, і сказали: «Ми не зможемо». Слава Господу за тих двох людей, котрі мали віру й відвагу сказати: «Ми зможемо».

Коли ви бачите Божу обітницю стосовно певної ситуації, що ви робитимете своїм язиком? Чи приводите ви сповідання ваших уст у відповідність із Божою обіцянкою й чи підтверджуєте її? Ви ототожнюєте самого себе з обітницею й говорите «якщо Бог сказав це, то я це зможу» чи стаєте одним із тих, хто говорить «подивися лишень на всі ці проблеми; хоча Бог сказав це, але, мабуть, я не здатний зробити це»? Пам’ятайте, що ті розвідники визначили своє майбуття всього лише словами[2]. Біблія говорить, що то самий принцип діє по відношенню до тих, хто чує Євангеліє. Ми визначаємо нашу долю тими словами, які промовляємо.

Десятеро з дванадцятьох розвідників сфокусувалися на проблемах, а не на обітницях. Двоє з дванадцяти розвідників, Ісус Навин і Халев, сконцентрувалися на обітницях, а не на проблемах. Ісус Навин і Халев промовили: «Ми можемо». Решта ж сказали: «Ми не можемо». Кожен отримав саме те, що сказав. Кожен визначив свою долю своїм язиком.


[1] В інших перекладах – Калев – прим. редактора

[2] Одного дня подібних розмов вистачило для того, аби передрішити свою долю – прим. редактора

Попередній запис

Що Біблія говорить про язик

Ми переконалися, що існує прямий зв’язок між серцем і язиком, виражений у словах Ісуса в Євангелії від Матвія 12:34: «Чим ... Читати далі

Наступний запис

Хвороби язика

Ми розглянули приклад зі Старого Заповіту, що яскраво ілюструє принцип «смерть та життя – у владі язика» (Приповісті 18:21). Ми ... Читати далі