Засіб проти жалюгідної брехні

– Отче, прости їм, бо не відають, що чинять (Лк. 23:34)

Минуло майже 2 тисячоліття з тих подій, що сталися на Голгофському пагорбі неподалік від Єрусалиму, проте люди аніскільки не змінилися: роблять, так само не відаючи, що чинять. І не тільки «самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють» (Рим. 1:32).

Усе таки правим був Проповідник, коли стверджував: «Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9), – люди абсолютно не хочуть вчитися не на власних, не на чужих помилках, тим самим підтверджуючи вже давно відомий факт: уроки історії доводять лише одне, що люди не користуються цими уроками.

От, наприклад, давно відомий факт, в якому люди переконуються, причому неодноразово!, протягом життя, і який давно відкритий Біблією: «Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б» (Мк. 4:22). Проте люди вперто продовжують брехати, лжесвідчити, обмовляти, а коли виникає ризик, що вся неправда вилізе назовні, то людина зазвичай починає ще більше брехати, лжесвідчити та обмовляти, усе глибше занурюючись у трясовину власної брехні. Дійсно, «нечестивий уловлюється гріхами вуст своїх» (Притч. 12:13). І питається, навіщо це все?

Хіба не краще просто деколи промовчати, ніж говорити якусь нісенітницю чи просто щось вигадувати, щоб потім усе це прикривати відвертою брехнею. Адже часто великий обман починається з якоїсь дрібниці, коли людина хоче, наприклад, щоб оточення було кращої думки про неї, бо їй соромно бути самою собою; або ж хоче приховати якусь свою ваду чи гріх, помилку минулого. Одним словом, людина часто вдається до брехні, коли нею опановує страх.

«У любові немає страху, але довершена любов проганяє страх, бо страх має муку. Той, хто боїться, не довершений у любові» (1Ін. 4:18), – виявляється, що любов до Бога проганяє страх. У чому ж тоді секрет цієї любові? – Відповідь напрочуд проста: у довірі. Хто дійсно покладається в усьому на Бога, у того не виникає потреби брехати ближнім, щоб здатися кращим, адже ця людина пам’ятає, що «дружба зі світом є ворожнеча проти Бога… Бо хто хоче бути другом світові, той стає ворогом Богові» (Як. 4:4), – тому вона більше зважає на відповідність своїх вчинків, своєї поведінки, усього свого життя біблійним принципам, ніж на те, що скажуть про неї оточуючі люди. Проте це все просто виконати на словах, а в житті… У житті часто пригадується наступний біблійний принцип: «Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти» (1Кор. 10:12).

У цьому довелося на гіркому, і не менш корисному, власному досвіді переконатися апостолові Петрові: «Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я. І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе» (Мк. 14:29-31). Про те, що сталося далі, напевно, не варто нагадувати…

Петро зі сльозами уходить з двору первосвященика, Антон Роберт Лейнвебер

Зважаючи на це, абсолютно не втрачають своєї актуальності слова молитви Господньої: «І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого» (Мф. 6:13), – часто саме в цих словах криється все наше сподівання на Господа, і напевно, саме на них треба спиратися в повсякденному житті, щоб нас не здолала спокуса, щоб нас не опанував страх і ми би не вдалися до жалюгідної брехні.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docЗасіб проти жалюгідної брехні


Ваш коментар:

Попередній запис

Ставлення Бога до неправди

Усе сказане в попередньому дописі свідчить про те, що неправда є універсальним гріхом. Неправда – це універсальний гріх Неправда це ... Читати далі

Наступний запис

Неправда заради порятунку

Раав рятує розвідників, Юліус фон Карольсфельд Вивчаючи Слово Боже – Біблію, часто на її сторінках стикаєшся ... Читати далі