Вивчаючи Слово Боже – Біблію, часто на її сторінках стикаєшся з неправдою, причому часто свідомо брешуть люди віри, з яких ми повинні брати добрий приклад. Приміром, коли пророк Мойсей виводив ізраїльський народ з Єгипту він сказав фараонові, що вони йдуть у пустелю для жертвопринесення на 3 дні шляху. Але ж Мойсей знав, що вони йдуть назавжди в Ханаан, як же він так говорив? Виходить, Бог дозволяє неправду заради порятунку?
І найголовніше – це не одиничний випадок. Є і інші місця Священного Писання, де явно видна неправда. Наприклад, Раав блудниця приховала спостерігачів – євреїв в Єрихоні, а потім стала сама єврейкою і увійшла до родоводу Ісуса Христа. Також жінка-ізраїльтянка сховала в колодязі людей Давида від переслідування Авессалома і сказала, що вони пішли в інший бік. Чи пригадайте волхвів, які приховали від Ірода місце народження Месії Ісуса…
Чи подивіться на цю Біблійну історію: “Цар Єгипетський повелів повитухам євреянок, з яких одній ім’я Шифра, а другій Фуа, і сказав їм: коли ви будете повивати у євреянок, то спостерігайте при пологах: якщо буде син, то умертвляйте його, а якщо дочка, то нехай живе. Але повитухи боялися Бога і не робили так, як говорив їм цар Єгипетський, і залишали дітей живими. Цар Єгипетський покликав повитух і сказав їм: для чого ви робите таку справу, що залишаєте дітей живими? Повитухи сказали фараонові: єврейські жінки не такі, як єгипетські; вони здорові, тому що перш ніж прийде до них повитуха, вони вже народжують. За це Бог чинив добро повитухам” (Вихід 1:15-20).
У цих випадках описана явна неправда “Божих” людей. Причому зі схвалення Господа. І це не дивлячись на те, що є пряма Божа заповідь: “Не крадіть, не говоріть неправди і не обманюйте одне одного” (Лев. 19:11).
З першого погляду, ми бачимо протиріччя. Проте якщо вчитатися в заповідь і вдуматися, то видно, що заповідь говорить про інше. Треба зрозуміти, навіщо була дана Богом та чи інша заповідь, щоб її правильно застосовувати у своєму житті.
У цій заповіді Бог дає наказ не брехати і не обманювати “один одного”. Тобто не можна брехати в повсякденному житті людям, які оточують тебе. Про це ж говорив апостол Павло: “Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному” (Еф. 4:25).
Треба зрозуміти, що всі заповіді дані Господом для нашого ж блага.
Неправда не може бути частиною життя і елементом характеру дійсно віруючої людини. У цих випадках сама людина не може, по суті, духовно зростати і вдосконалювати свій характер, цього просто не дасть властива їй неправда. Окрім цього, погано всім людям, які живуть поряд з такою людиною. Звідси і заповідь, що забороняє неправду!
Інша справа, коли людина один раз сказала неправду, рятуючи когось. У цьому випадку вона не стільки обманювала, скільки приховувала правду, яку не треба було знати іншій людині. Адже ця інформація могла завдати серйозної шкоди людям, а можливо, навіть коштувати їм життя.
Розглянемо приклад. Уявимо радянський час. До віруючої людини приходять з НКВС і вимагають видати імена всіх віруючих. Природно, у даному випадку, правда завдасть величезної шкоди. Адже віруючих відправлять до ГУЛАГу, де вони можуть померти… Що робити: сказати правду чи збрехати, що не знаєш їх імен, а можливо і під тортурами приховувати віруючих?!
У даному випадку відповідь очевидна: разова “неправда заради порятунку” насправді врятує людей!
Отже на неправду в Біблії Божих людей треба дивитися з урахуванням контексту і сенсу заповіді. Тобто в жодному разі не можна себе заспокоювати, шукати собі виправдання, називаючи побутову чи корисливу неправду “неправдою заради порятунку”. Господь ненавидить таку неправду і стягне з обманщика: “Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами, моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми; підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат. Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита – без зцілення” (Притчі 6:12-15).
Більше того, брехлива людина не увійде до Царства Небесного: “І не ввійде до нього [Небесного Єрусалиму] ніщо нечисте, і ніхто, підданий мерзоті і неправді” (Одкровення 21:27). “Блаженні [щасливі] ті, які дотримуються заповідей Його, щоб мати їм право на дерево життя і ввійти в місто [у Небесний Єрусалим] воротами. А зовні – пси і чародії, і любодії, і убивці, й ідолослужителі, і всякий, хто любить і чинить неправду” (Одкровення 22:14,15).
Так що дуже небезпечно, виправдовуючи себе і свої вчинки, всяку неправду, навіть ту, яку ми вважаємо потрібною, вважати “неправдою заради порятунку”.
Автор: Валерій Татаркін
