Найяскравіший, на мій погляд, уривок, що пояснює значення слова НЕПРАВДА, міститься в 2Тим. 2:18-19: «Такі є Гіменей і Филип, які відступили від істини, кажучи, що воскресіння вже було, і руйнують у деяких віру. Та тверда основа Божа стоїть, маючи печать цю: “Пізнав Господь Своїх”; і “Нехай відступить від неправди кожен, хто сповідує ім’я Господа”».
Конфлікт наявний, чи не так? Деякі Гіменей і Филип почали поширювати серед вірних доктрину про те, що воскресіння померлих вже відбулося. Апостол Павло говорить про них, як про тих, що відступили від істини, а для інших вірних цитує з Писання слова про те, що всяка людина, яка прийняла ім’я Господнє, повинна перестати сповідувати неправду про Господа і Його шляхи.
Ще один яскравий уривок на цю тему міститься в Діяннях, розділ 8. Там розказано про одного волхва Симона, який «волхвував i дивував самарiйський народ». Потім Симон опинився в числі тих, хто повірив в Ісуса, прийняв хрещення і вже сам дивувався тому, які дива і знамення творили апостоли. Найбільше ж його здивувало те, що коли апостоли поклали руки на тих, хто увірував, люди зазнали зішесття Святого Духа. І далі сказано, що Симон приніс апостолам гроші, спробувавши купити те, що могли робити апостоли: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого». На це апостол Петро сказав йому: «Покайся у цьому гріху твоєму і благай Бога, щоб відпустив тобі помисел серця твого; бо бачу тебе повного жовчі гіркої і в путах неправди» (Діян. 8:9,19,22,23).
Симон, хоча і увірував у те, що Ісус – Христос, явно не розумів Бога, Його шлях і призначення небесних дарів, він знаходився в «путах неправди», а тому його серце все ще залишалося заздрісним і сріблолюбним. Симон повинен був покаятися і прийняти істину про Бога, щоб залишатися вільним від гріха.
Ще один яскравий приклад того, що таке неправда, знаходимо в 2Пет. 2:13-19, де сказано про людей, що повірили, проте продовжують жити на широку ногу в задоволеннях і повсякденній розкоші і навіть стверджують, що так і має бути. «Вони одержать відплату за беззаконня (тут стоїть слово НЕПРАВДУ), бо вони вважають насолодою повсякденну розкіш; сквернителі та соромітники, вони насолоджуються своєю оманою, бенкетуючи з вами».
Слово НЕПРАВДА означає все те неправильне про Бога, що знаходиться в наших умах і серцях. Якщо я неправильно розумію Бога, я одного разу неминуче зісковзну в якийсь гріх і навіть почну поширювати єресь, адже потрібно ж якось виправдати себе тому, хто грішить. І чим більше я вдаватимуся до неправди про Бога і передбаченому Ним шляху спасіння, тим ближче стоятиму до того, що сказано в Рим.2:8 і Рим.1:18
- «…а тим, що впираються і не підкоряються істині, але віддаються неправді‚ – лютість і гнів».
- «…Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою».
Іншими словами, якщо людина відмовиться відгукуватися на голос Божий і упиратиметься в НЕПРАВДІ, що підживлює її гріх, то вона одного разу обов’язково зробить невибачний гріх, тобто повністю закриється від голосу Святого Духа, що викриває і спрямовує, Який, до речі, якраз і працює над тим, щоб очистити нас від всякої неправди.
Тому Іоанн пише: «Коли хто бачить свого брата, який грішить гріхом не на смерть (*тобто ця людина ще не пізнала силу Божу і не точно знає шлях спасіння від гріха), то нехай молиться, і Бог дасть йому життя, тобто тому, хто грішить гріхом не на смерть. Є гріх на смерть (це коли людина вже знає і силу Божу, і свободу від гріха, але за власним вибором продовжує залишатися в беззаконні): не про цей кажу, щоб він молився. Всяка неправда є гріх; але є гріх не на смерть». Неправильне розуміння про Бога – це, звичайно, гріх, адже ми – Його творіння, і як же творінню не знати Бога? Але все таки гріх незнання ще може бути очищений, коли людина дізналася і зрозуміла, у чому і як була неправа.
Про гріхи «незнання» і про те, як з ними поступати, чітко сказано в ТОРІ і пророках (Лев.5:17; Чис.15:22), але от гріх «високо піднятої, зухвалої руки» згідно із законом повинен був каратися тільки смертю (Чис.15:30; Втор.17:12-13). Коли людина закрилася у своїй завзятості і небажанні підкорятися істині, їй вже неможливо нічим допомогти.
Цікаво про це пише Павло в Рим.6:13. НЕПРАВДА про Бога, яка застрягла в моїй голові, завжди народжуватиме якийсь гріх проти Бога. Завжди. Якщо я, отримуючи від Бога відомості про істину, продовжую упиратися в НЕПРАВДІ, я продовжуватиму віддавати усі члени свого тіла в знаряддя гріху, якщо ж я підкорюся істині про Бога, то члени мого тіла будуть віддані Богові в знаряддя праведності, тому що Бог вестиме мене шляхом покаяння і очищення від кожного міліграма НЕПРАВДИ про Нього (див. 1Ін.1:9).
Я, мабуть, зверну вашу увагу на цей важливий пункт: міркуючи на тему звільнення від гріха, ми повинні завжди пам’ятати, що кожен з нас багато в чому дуже неправильно розуміє Бога, особливо коли ми робимо тільки перші боязкі кроки в напрямку до Нього. Ми навіть уявити собі не можемо, скільки брудної брехні про Бога носимо у своїх серцях і розумах! Саме вона тягне нас до гріха, перекриваючи нам можливість бути вільними від порно, паління, алкоголю, роздратування, дурості, руйнівних рішень, депресії та інших неподобств.
Усі ми, коли зустрічаємося із Спасителем і дозволяємо Йому вести нас, починаємо звільнятися від цієї неправди і тому змінюватися. От якщо ми продовжуємо залишатися в процесі цього звільнення, тоді наші неправильні уявлення про Бога продовжують залишатися тільки неправдою і до нас застосоване те, що сказано в Євр.8:10-12: «Ось Завіт, який заповідаю дому Ізраїля після тих днів, говорить Господь: вкладу закони Мої в думки їхні, і напишу їх на серцях їхніх; і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом. І не буде вчити кожен ближнього свого і кожен брата свого, кажучи: “Пізнай Господа”; тому що всі від малого до великого будуть знати Мене, бо Я буду милостивий до неправд їхніх, і гріхів їхніх, і беззаконь їхніх не згадаю більше”».
Але якщо ми не дозволимо Богові почати записувати Його закони на наших серцях, ми не зможемо звільнитися від неправди, і вона затягне нас туди, де ми непробудно грішитимемо і навіть вигадуватимемо теорії, що будуть виправдовувати наші гріхи. І тоді до нас застосується те, що написано в 2Сол.2:12: «…і відтак будуть засуджені всі, що не увірували істині, а полюбили неправду».
Слова Біблії, згадані в заголовку, узяті з Першого Послання Іоанна. Чи пам’ятаєте ви, як воно починається? У перших же словах Іоанн каже, що він збирається відкривати людям ПРАВДУ, сказати про те, що він реально бачив, чув, відчував руками, осягнув, він збирається говорити про ПРАВДУ, яка, якщо її прийняти, звільнить людину від всякої НЕПРАВДИ, а значить, і від гріха. Тому він і закінчує своє Послання словами про те, щоб ті, хто увірував, молилися про всіх, хто все ще знаходиться в оковах НЕПРАВДИ, щоб вони змогли звільнитися від гріха, який скоюють.
З повагою, Олександра Ланц
