Навіщо молитися?

Якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас” (Мф. 17:20).

Життя повне труднощів. Тому недивно, що молитовне життя теж має свої проблеми. Дозвольте мені коротко згадати деякі з них.

1. Як за допомогою молитви можна добитися чогось надзвичайного, якщо вона сама така слабка?

Поверхневому розуму таке питання може здатися несерйозним. Написано, скажуть вони, якщо є віра, то ми зможемо рухати гори. Тому все залежить від віри. Наші молитви дієві, якщо ми сильні у вірі. А якщо ми слабкі у вірі, то наші молитви втрачають свою дієвість.

Звичайно, деяким усе здається таким простим; проте люди, які мали хоч би невеликий досвід у сфері молитви, не приймуть це міркування за кінцевий пункт вирішення цієї проблеми. Звичайно, їм відомо, що великі, дивні результати були досягнуті, коли люди молилися з великою вірою. Є моменти, коли Дух молитви шепоче нам: “Попроси про це, і тобі буде дано”, – і коли ми з усією упевненістю знаємо ще навіть до закінчення молитви, що та дивна відповідь, на яку ми чекаємо, буде отримана.

Проте, як правило, так красиво виходить далеко не завжди. Навпаки, багато хто отримував позитивні відповіді на свої молитви, коли в них не було упевненості в тому, що їх почують, – ні перед молитвою, ні під час молитви, ні після неї. Для них здавалося, що Бог дав їм наймогутніші і дивні відповіді на їх молитви в ті моменти, коли в них зовсім не було віри. Про такі речі не пишуть у газетах, проте дивні речі іноді відбуваються в сімейному колі упокорених друзів Господніх. Слава Богу!

Люди, які відчували подібне в молитві, часто дивуються і запитують: “Як може молитва призвести до таких дивних результатів, якщо сама вона така слабка?” Вирішення цієї проблеми криється в самій природі молитви. У молитві треба лише допустити Ісуса у своє серце і дати Йому можливість реалізувати Свої сили, виконуючи те, чого ми потребуємо. З цього стає ясно, що успіх у молитві не залежить ні від упевненості того, хто молиться, ні від його сміливості, ні від чогось подібного, але лише від того, чи відкрила ця людина серце Ісусові. А це, як ми бачили вище, залежить не від сили, а від бажання. Чи хочу я, щоб Ісус зглянувся до моїх потреб? Але це знову-таки залежить від того, наскільки я безпорадний. Молитва – це загадковий інструмент, і може кінець кінцем застосовуватися в повну силу і з чудовим успіхом тільки тим, хто безпорадний.

Використовуючи приклад з повсякденного життя, ми знову можемо порівняти молитву із системою електричних дротів. Електричний струм може йти, але його потрібно включити. Для цієї мети в нас є щось, відоме під назвою вимикач. Усе, що нам треба зробити, це трохи пересунути кнопку, і електричний струм потече по всьому дому. І нам ясно, звичайно, що для включення вимикача не треба багато сили.

Коли людина впадає в гріх, вона не лише відключається від Бога, але і вся система живлення руйнується. Щоб відновити її, Ісусу довелося постраждати і загинути. Тепер система живлення знову в порядку. Ми здатні відновити контакт і використовувати сили небесного світу. Молитва – це загадковий маленький інструмент, що дозволяє енергії спасіння досягати наших тіл і душ, і через нас – тіл і душ інших людей, наскільки дозволяють наші старанність і наполегливість.

2. Навіщо нам молитися?

Багато кому ця проблема також здасться легко вирішуваною. Вони скажуть, що потрібно молитися, щоб попросити в Бога про щось! Їм це здається таким простим. Проте хвилинний роздум переконає нас у тому, що цей погляд на молитву – язичницький, а не християнський. У нас залишилося стільки язичницького, що нам легко почати розглядати молитву як засіб зробити Бога добрим і хорошим, щоб Він відповів на нашу молитву. Проте все Одкровення Боже вчить нас, що такий погляд є, швидше за все, нерозуміння як Бога, так і молитви. Бог Сам по Собі хороший, був і залишиться таким завжди; Він був хороший ще до того, як у людини з’явилася можливість молитися. Писання також учить, що Бог так само хороший, чи дарував Він нам відповідь на наші молитви чи ні. Коли Він дарував, Він робить це тому, що любить нас. Коли не дарував, він робить це також тому, що любить нас.

Інші скажуть: “Ні, мета молитви – розповісти Богові, чого ми потребуємо”. Проте і це не може бути вирішенням проблеми християнської молитви. Одкровення Боже переконує нас, що, з Божого погляду, нам абсолютно не треба роз’яснювати Йому наші потреби. Навпаки, лише один Бог і знає, що саме нам треба; ми самі постійно помиляємося в цьому і молимося про ті речі, які, отримай ми їх, являтимуть для нас небезпеку. Потім вже ми бачимо свої помилки і розуміємо, що Бог був хороший і мудрий, не давши нам цих речей, незважаючи на наші ревні прохання.

Проте це повертає нас до того ж самого питання: навіщо нам взагалі молитися? Це питання носить не теоретичний характер. Його важливість дуже практична, бо впливає на наші погляди як на Бога, так і на молитву. Насправді питання от у чому: чому Бог не дає нам Свої дари перш, ніж ми помолимося, і навіть взагалі без наших молитов, раз Він Сам по Собі хороший і раз все одно все в Його руках? Навіщо Йому взагалі наші поради?

Відповідаючи на це питання, ми повинні узяти за вихідну точку слова Ісусові: “Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних” (Мф. 5:45). У цих словах Ісус ясно розкриває той досконалий аспект любові Божої, згідно з яким Він дає кожному все, що тільки може так чи інакше передати. “Для праведних і на неправедних“, – каже Ісус. Злі не просять Його, але Він все одно дає.

Праведні, звичайно, просять, але якби вони не отримували більше того, про що просили, вони не отримали б багато. Отже, і ті і другі схожі в тому, що дуже багато отримують від Бога, не просячи про це. Чому вони отримують, не просячи? Просто тому, що Бог є любов. А суть любові в тому, щоб давати; давати все, що повинен дати; давати усе, що може дати, не завдаючи шкоди улюбленій істоті; дати все, що вдасться змусити її прийняти.

Те, що Бог дає людям певні дари без молитви, а інші дає лише тим, хто молиться, можна пояснити простою обставиною: між цими двома типами дарів є суттєва різниця. Усі люди приймають дари від Бога; це дійсно так і, приміром, по відношенню до скороминущих дарів. Їх дають без молитви. Але люди закривають свої серця для інших дарів Божих; це істинно стосовно тих дарів, в яких криється наше спасіння. Ці дари Бог не може дати нам, бо не може нас змусити відкрити наші серця і добровільно прийняти їх. І, як ми бачили вище, молитва є орган, що відкриває наші серця Богові і дозволяє Йому увійти.

Так ми розуміємо необхідність молитви. Вона не покликана зробити Бога хорошим або щедрим; Він буде таким у вічності. Не потрібна вона і для передачі Йому відомостей про наші потреби; Йому відомо про них краще, ніж нам. Не служить вона і для перенесення дарів Бога з небес на землю; Він доставляє дари і, постукавши у двері нашого серця, нагадує нам, що хоче їх нам передати. Ні, у молитви є єдине призначення, а саме, сказати “так”, коли Він стукається, відкрити душу і дати Йому можливість відповісти.

Це розкриває боротьбу і спрямованість, роботу і піст, пов’язані з молитвою. У всіх цих речей одна мета: допомогти нам відкрити наші серця і отримати все, що Ісус хоче дати, прибрати з дороги все, що може відвернути і зашкодити нам почути стук Ісусів, тобто почути, як Дух молитви намагається сказати нам про те, що хоче дати нам Бог, якщо тільки ми побажаємо Його попросити.

Попередній запис

Безмовна молитва

5. Молитва без слів Як ми вже бачили, молитва – це спрямування наших сердець до Бога. Вона знаходить вираження іноді ... Читати далі

Наступний запис

Вплив молитви на світ

3. Чи потрібні Богові наші молитви про інших? Тут, безумовно, ми зачіпаємо найбільшу проблему у сфері молитви. Ми вже побачили, ... Читати далі