Відкрити серце Ісусу

У цілому ми всі налаштовані до зайвої активності під час молитви. Із самого її початку і до кінця ми постійно думаємо, що зобов’язані говорити з Богом, і нам здається, що щось йде не так і чогось бракує, якщо ми не говоримо з Ним невпинно. Молитва має бути діяльною, а діяльність – це і є розмова з Богом. Але не лише. У спокійний і священний час молитви нам слід бути безтурботними і дозволити Лікарю наших душ обстежувати нас. Нам потрібно піддатися огляду у священному і проникаючому світлі Божому, ретельному, так би мовити, вивченню в духовних “рентгенівських” променях, щоб можна було уточнити, у чому наші труднощі.

Ми всі знаємо, що світло як природне, так і штучне має дивні лікувальні властивості. Люди стали використовувати ці властивості в терапевтичних цілях у боротьбі із різними захворюваннями. Хвороби, що вражають душу людини, не можуть бути вилікувані інакше, як світлом. Світло небесне має проникнути у ваші душі, і кожна її хвора частина має бути підставлена Його променям. Недостатньо проходити лікування такого роду лише в період пробудження і навертання до віри, коли всі секретні куточки нашої душі висвічуються світлом Божим і всі наші гріхи, як старі, так і нові, оголюються для того, щоб ми покаялися, отримали прощення. Це зупиняє хворобу, але не викорінює її. Лікування світлом має тривати щодня, поки ми живемо на землі.

Наш тихий час з Богом має стати щоденним світлолікуванням такого роду. Проте він не стає таким для всіх. Ми говоримо з Богом про безліч речей, безліч хороших речей. І говоримо не зупиняючись. Але коли наша промова, якою б довгою вона не була, закінчується, ми кажемо “Амінь” і йдемо своєю дорогою.

Уявимо, що ви зробите таке на консультації в лікаря. От підійшла ваша черга і ви увійшли до кабінету. Вам запропонували стілець. Потім, уявіть собі, ви розповідаєте лікарю про всі свої болі і занепокоєння. І потім, проговоривши тривалий час, встаєте, ввічливо прощаєтеся і йдете. Що подумає лікар? Важко сказати напевно, проте, швидше за все, він вирішить, що до нього на прийом випадково зайшов божевільний.

У Бога таких пацієнтів безліч. Ми виходимо з прийому такими самими, як і ввійшли. Без сумніву, Бог шкодує, бачачи, як ми покидаємо великого Лікаря душ, не отримуючи і навіть не шукаючи жодних рекомендацій про лікування.

Приходячи на зустріч з Богом, потрібно уподібнитися пацієнтові, що прийшов до лікаря: спочатку піддатися ретельному обстеженню, а потім отримати рекомендації, відповідні вашому захворюванню. Якщо у вас біль у найпотаємнішій і найчутливій частині душі, у вашій свідомості, вкажіть на нього Йому. Якщо ви не знаєте досить точно, де болить, але відчуваєте біль, який не знає заспокоєння, тоді не шкодуйте часу. Дозвольте Йому досліджувати вас Своїм рентгенівським промінням. Скажіть, як за старих часів сказав автор Псалму: “Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої. Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну” (Пс. 138:23,24).

Тоді під час вашої молитви щось станеться. Ви почнете бачити ті речі у своєму житті і у своєму серці, які несумісні з вашим духовним життям і згубні для вас як для робітника у винограднику Господньому. Ви переживете моменти усвідомлення, які принесуть вам і сльози, і радість. Проте вони повернуть вас до роботи, причому не лише з невідомими вам досі спокоєм і упевненістю, але і з новими силами. “Тому що очі Господа оглядають усю землю, щоб підтримувати тих, чиє серце цілком віддане Йому” (2Хр. 16:9).

Це, проте, не станеться без боротьби. Відвернути від гріха – робота Духа. Тихий час молитви – це одна з найкращих можливостей для Нього поговорити з нами серйозно. У спокої і самоті перед лицем Божим наші душі здатні чути краще, ніж коли б то не було. Віднесіться уважно, Він каже нам про наші гріхи, ті, до яких ми прив’язані понад усе і з якими нам найпростіше вступити в союз. Жодне дитя Боже не здатне відкрито об’єднатися з гріхом. Проте ми вступаємо в таємні союзи. Ми намагаємося переконати самих себе, що маленька річ, яка турбує нас, – це не гріх. Ми прощаємо себе і захищаємо свої дії.

Дозвольте мені пояснити. Можу уявити, що Дух говорив з вами про гроші під час вашої вечірньої молитви. Мало-помалу ви засвоїли неправильне ставлення до грошей, і Дух сказав вам про це, відверто і наполегливо. Коли ви читали Слово Боже, приміром, траплялося, і це дуже примітно, що ви раз у раз натрапляли на тексти, пов’язані з грошима. Коли ви чули Слово, відбувалося те ж саме. Здавалося, що всі проповідники світу об’єдналися, щоб говорити про маммону. Але справи пішли ще гірше, коли ви звернулися до Бога з молитвою. Здавалося, Дух не хотів говорити ні про що інше. Ви молилися, як завжди, але Дух тихо і упевнено повторював: “Гроші! Гроші! Гроші! Усі твої молитви марні. Бог хоче говорити з тобою про твої фінансові справи. І якщо ти не збираєшся говорити про них, то можеш не витрачати даремно свій час, зусилля і слова на прохання”.

Пам’ятаєте про ту страшну боротьбу, яка йшла у вашій душі? Щось усередині вас казало, що Дух правий. Але ви не піддавалися. Ви виправдовували і захищали свої фінансові угоди. Ви казали собі, що ви не скупилися; ви просто прагнули бути економними. Коли ваша боротьба з Духом Божим стала занадто гострою, пам’ятаєте той сатанинський інструмент, до якого ви вдалися, щоб позбавитися від цих тяжких у своїй конкретності звинувачень? Ви приступили до молитви за інших. Ви почали молитися на благо інших. Дійсно, серце людське лукавіше, ніж що б то не було!

Таємний молитовний притулок – це поле кривавої битви. Тут, де немає ні глядачів, ні слухачів, проходять жорстокі битви, що визначають земну долю людської душі і її долю у вічності.

Молитися – означає відкрити своє серце Ісусові. Але якщо я закрию його лише в одній-єдиній точці, де Дух оголяє гріх, роблячи його живою реальністю моєї свідомості, то я відсічу Ісуса від щирого серця. Я припиняю молитися, хоча і продовжую займати себе тим, що мені здається молитвою, прагнучи заспокоїти стривожену свідомість і набути спокою. Але саме тут ми і зазнаємо вирішальну поразку. Духові молитви доводиться усунути мене, виключивши з числа тих, хто дійсно молиться.

Ця книга може потрапити в руки того, хто пережив подібний сумний досвід. У цьому випадку я б дуже хотів привернути увагу до тих слів, з яких ми почали: Ісус стоїть біля дверей і стукає. Він знову хоче увійти. Ви можете знайти вихід зі свого сумного положення. Ви відчуваєте, що жахливо згрішили, бо мали сміливість обманювати. Я розумію, що це так. Проте послухайте знову, що там написане: “Якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною“. Чи відчините ви двері? Ви без сумніву розумієте, що має на увазі Ісус. Чи визнаєте ви гріхом те, що ви раніше прощали і захищали? Цим ви і дозволите Ісусу доторкнутися до своєї жахливої хвороби і безсилля, викликаним вашим таємним гріхом. І Він вижене цей страшний гріх з нещасної душі.

Попередній запис

Спеціальний час для молитви

Молитва святого Домініка (фрагмент), Ель Греко Для чого треба приділяти певний час для молитви? Чи не ... Читати далі

Наступний запис

Гармонія в молитві

Якщо, нарешті, узагальнити ті висновки, до яких ми прийшли у своєму обговоренні, то, без сумніву, треба сказати, що в цій ... Читати далі