Тепер давайте розглянемо ще ряд доказів того, що святість відносно людини в Біблії не означає повну чистоту і безгрішність. З послання до Євреїв чітко видно, що святі – це не лише духовні наставники церкви, але і прості віруючі: “Вітайте всіх наставників ваших і всіх святих” (Євр. 13:24).
У цьому ж посланні, автор святими називає всіх учасників спасіння, яке дарував Ісус Христос: “Отже, браття святі, учасники в небесному покликанні, зрозумійте Посланця і Первосвященика сповідання нашого, Ісуса Христа” (Євр. 3:1).
А зараз подивіться, як починаються послання до Коринф’ян. Павло звертається до них: “Святі”. “Павло, волею Божою покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфен, брат церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим” (1 Кор. 1:1,2).
Потім апостол говорить, що святі брати – це звичайні люди, серед них небагато мудрих, сильних і благородних: “Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних” (1 Кор. 1:26).
Далі в посланні Павло не раз вказує християнам Коринфа на їх невірне розуміння Ісусового вчення, різну провину і слабкості: “Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо‚ на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога” (1 Кор. 15:34).
Також із звернення до “святих” Павло починає послання до Римлян, Ефесян, Филип’ян і Колосян (див. Рим. 1:7, Еф. 1:1, Флп. 1:1, Кол. 1:2), повчаючи і напучуючи далі християн, які живуть у цих містах.
Новий Завіт не раз закликав служити святим. Павло говорив: “А тепер я йду до Єрусалима, щоб послужити святим” (Рим. 15:25).
Звичайно ж, тут не йде мова про служіння апостола святійшим церкві, а про служіння, що присвячується всім християнам.
Апостол закликав до допомоги святим, кажучи про добродійну допомогу – збір коштів братам з інших міст, де був неврожай: “Для мене‚ втім‚ зайва річ писати вам про допомогу святим, бо я знаю щирість вашу… Кожен приділяй з ласки серця, не з гіркотою і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог. Бо діло служіння цього не тільки доповнює потреби святих, але й викликає в багатьох великі подяки Богові” (2 Кор. 9:1,2,7,12).
По аналогії зі святістю, поняття “праведність” також не означає безгрішність. Не без гріха були багато біблійних героїв, названих праведниками. Авраам, не довіряючи Богові, двічі готовий був поступитися честю своєї дружини Сарри (див. Як. 2:23, Бут. 12:11-13, Бут. 20:2), Мойсей убив єгиптянина (див. Вих. 33:11, Євр. 11:24, Втор. 34:10, Вих. 2:12), Давид узяв чужу дружину Вирсавію і відправив на смерть її чоловіка Урію (див. 3 Цар. 9:4, Євр. 11:32, 2 Цар. 11:3,4,15) і так далі.
Серед людей як немає святих, у сенсі безгрішних, так не зустріти і праведних: “Немає праведного ні одного… тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої” (Рим. 3:10,23).
Істинно праведний тільки Христос, саме через Його чисту, безневинну Кров спасуться люди, які прийняли за свої гріхи жертву Ісуса: “Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші, Праведник за неправедних” (1 Пет. 3:18).
Праведниками, як і святими, Біблія називає не абсолютно безгрішних людей, а тих, хто прагне жити правильно, згідно із заповідями Божими:
- “В цьому буде наша праведність, якщо ми будемо намагатися виконувати всі ці заповіді закону перед лицем Господа, Бога нашого, як Він заповів нам” (Втор. 6:25).
- “Хто творить правду, той праведний, як і Він праведний” (1 Ін. 3:7).
- “Якщо хто праведний і чинить суд і правду, …до ідолів… не звертає очей своїх, дружини ближнього свого не оскверняє …нікого не пригноблює, боржникові повертає заставу його, крадіжки не робить, хліб свій дає голодному і нагого покриває одежею, у ріст не віддає і лихви не бере, від неправди утримує руку свою, суд людині з людиною чинить правильний, живе за заповідями Моїми і дотримується постанов Моїх щиро: то він праведник… – говорить Господь Бог” (Єз. 18:5-9).
Праведники в Біблії ніколи не згадуються порівняно із звичайними людьми, нібито, праведники – це кращі з народу, але завжди – з грішниками, а саме з беззаконниками. “Гріх є беззаконня” (1 Ін. 3:4) – це недотримання законів Творця. Тобто Писання праведникам протиставляє тих, хто зневажливо ставиться до мудрих заповідей Творця:
- “Благословення – на голові праведника, вуста ж беззаконних загородить насильство” (Прит. 10:6).
- “Грішників переслідує зло, а праведникам відплачується добром” (Прит. 13:22).
- “Правда праведного при ньому і залишається, і беззаконня беззаконного при ньому і залишається” (Єз.18:20).
Таким чином, відповідно до вчення Біблії, святий і праведник – це прості люди, які прагнуть жити за заповідями Божими.
Автор: Валерій Татаркін
