Тепер давайте поговоримо про те, чому для нас таке важливе питання практичної святості. Я наведу вам 7 причин.
Перша причина описана в уривку, який ми прочитали раніше, 1Петра 1:14-16. Бог заповідав нам бути святими. Це Його заповідь. Він дуже ясно говорить нам не потурати колишній похоті, але ставати святими подібно до Нього. Бог повеліває нам змінити напрям руху. Раніше ми рухалися життям в іншому напрямі, але тепер Бог каже нам: «Я хочу направити тебе на правильний шлях, щоб ти рухався вперед». При цьому наше життя змінює свій напрям від старого життя, що веде до погибелі, до нового духовного життя з лишком. І в цьому полягає суть покаяння. Покаяння означає зміну напряму. Усі ми знаємо, коли ми прийшли до Христа, ми покаялися в колишньому способі життя, і почали рухатися в протилежному напрямі, рухаючись до Нього. І Бог закликає нас віддалятися від колишньої похоті і Сам працює в нашому серці, очищаючи нас.
І коли я думаю про святість, я уявляю собі процес очищення срібла. Ми всі подібні до шматка цього металу, в якому є багато домішок, і Бог працює над тим, щоб прибрати ці домішки з нас упродовж нашого життя. Він не робить цього за один раз, бо ми, напевно, померли б. Він виконує Свою роботу в нас крок за кроком. Він каже нам: «А тепер я працюватиму в цій сфері твого життя, і видалю цю домішку». Закінчивши роботу в одній сфері, Він приступає до іншої. Таким чином, наказуючи нам ставати святими, Він здійснює Свою роботу. Бог бажає, щоб ви перебували в процесі освячення. Що таке освячення? Це означає, що ви повинні відокремити себе для виконання Його святих планів і цілей. Бог втілює Свої плани в життя, і тому Він бажає, щоб ми були святими. Бог бажає, щоб ми були відокремленими.
У 1Сол. 4:3-8 написано: «Бо воля Божа є святість ваша, щоб ви стримувалися від блуду; (чи будь-якого іншого гріха, я дещо перефразовую цей вірш) щоб кожний із вас міг утримувати свій сосуд у святості й честі. Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святости. Отже, непокірливий непокірний не людині, а Богові, Який і дав нам Духа Свого Святого». Бог говорить «якщо ти буде непокірний цьому велінню, тим самим ти будеш непокірний Мені, відкидаючи Святого Духа». Отже, ми повинні покорятися цьому велінню. Бог чекає, що покликані Ним люди, відділятимуть себе від того, що руйнуватиме їх і перешкоджатиме їм на шляху до святості.
У 2Тим. 1:9 написане: «Який спас нас і покликав покликом святим, не за ділами нашими, а з волі Своєї і благодаті, яка дана нам у Христі Ісусі раніш вічних часів». Нам слід пам’ятати, що Бог привернув нас до Себе, і дав нам святе покликання, маючи яке, нам слід відокремити себе, щоб ми могли здійснювати Його волю в цьому світі. Саме з цієї причини Він заповідає нам бути святими.
Друга причина того, чому святість така важлива, полягає в тому, що саме з цієї причини Христос страждав і помер. І ми вже говорили про це. Христос страждав і помер, щоб дати нам святість, святість за положенням у Ньому. Він страждав і помер, щоб також дати нам перемогу над гріхом, перемогу, що веде до святості. Давайте відкриємо з вами послання до Тита 2:11-14: «Бо благодать Божа з’явилась, спасенна для всіх людей, яка вчить нас, щоб ми, відкинувши нечестя і мирські похоті, цнотливо, праведно і побожно жили в нинішньому віці, очікуючи блаженного уповання і явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, Який дав Себе за нас, щоб визволити нас від усякого беззаконня і очистити Собі людей обраних, ревних до добрих діл».
Ісус не приходив для того, щоб усунути гріх. Він прийшов, щоб також дати нам перемогу над гріхом, завдяки хресту ця перемога стала реальною. Він дарував нам святість, яку ми маємо за положенням у Ньому. Разом з цим, завдяки смерті на хресті і воскресінню, Він дав нам можливість мати перемогу над гріхом, зруйнувавши його силу, і звільнив від панування гріха, яке раніше було в нашому житті. Бог повинен був якось розбиратися з нашою гріховною природою, Він не міг просто врятувати нас, кажучи «добре, Я роблю вас святими», і потім ігнорувати той факт, що ми досі боремося з гріховною природою. Тому Він не залишив це без уваги.
Ви знаєте, я вірю, що Бога сильно засмучує те, що багато людей не розуміють суті спасіння, кажучи, що отримавши спасіння, вони вже врятовані назавжди. Іншими словами, вони кажуть, що прийнявши Христа, вони можуть продовжувати вести колишній спосіб життя. Таке ставлення сильно засмучує серце Боже, бо, по суті, вони продовжують практикувати гріховний спосіб життя, показуючи тим самим світу, що в їх житті не було істинного покаяння, адже їх спосіб життя не змінився. І вони спокушаються, думаючи, що вони мають це безпечне положення у вічності, і тим самим кажуть Богові: «Я не збираюся змінювати щось у своєму способі життя, і житиму, як хочу». Вони ризикують втратити своє спасіння, бо в Посланні до Євреїв 6:6 написано: «Вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його».
Саме так відбувається, коли ви продовжуєте жити гріховним життям, сповідуючи при цьому віру в Христа, тим самим ви піддаєте Його публічній ганьбі. Джері Бріджес у своїй книзі «Прагнення до святості» описує це таким чином: «Один письменник три століття тому сказав: «Якого дивного спасіння сподіваються люди, які ставлять святість ні в що… Вони хотіли б спасатися Христом і одночасно перебувати в плотському стані… Вони бажали б прощення гріхів не для того, щоб у майбутньому перебувати в любові з Богом, але щоб ворогувати проти Нього, не боячись покарання».
Саме так поводяться люди, які мають неправильне розуміння святості. Вони думають: «Ну, я отримав безкоштовний квиток на небеса, і тепер можу робити усе, що заманеться». Але Христос приходив, щоб страждати і померти не для цього. Він страждав і помер, щоб ми могли мати перемогу над гріхом.
У 1Кор. 15:56-57 написано: «Жало ж смерти – гріх; а сила гріха – закон. Дяка Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа». Ми повинні жити в цій перемозі, якщо ми повірили в Ісуса, як нашого Спасителя. Ми повинні жити в перемозі над гріхом, адже саме для цього Він прийшов і помер.
Автор: Джейн Грівжек
