Щоденний притулок

І ось яке дерзновення ми маємо до Нього, що, коли просимо чого згідно волі Його, Він слухає нас” (1 Ін. 5:14).

Молитися – означає відкрити своє серце Ісусові. А Ісус – це усе, що потребують грішники як нині, так і у вічності. Він “став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та відкупленням” (1 Кор. 1:30).

Це дає нам біблійний погляд на мету молитви, її місце і важливість у Божественному спасінні.

Одного разу Ісус сказав: “Без Мене не можете робити нічого” (Ін. 15:5). Він знав, що ці слова істинні в буквальному сенсі, знав, що ми абсолютно безпорадні без Нього. Проте в той же час Він сказав: “Шукайте, і знайдете” (Мф. 7:7) – от що треба нам робити.

Він ніколи не втомлювався запрошувати, підказувати, підбадьорювати, підштовхувати і навіть наказувати нам, щоб ми молилися. Безліч різноманітних повчань про молитву, що містяться в Біблії, прояснюють для нас її суть і значення. Вони показують нам, що молитва – це серцебиття життя людини, яка отримала спасіння.

Дозвольте мені навести тут кілька прекрасних повчань про молитву, які Господь дав нам:

  • Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? І коли попросить риби, подала б йому змію? Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього” (Мф. 7:7-11).
  • Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам” (Ін. 15:7).
  • Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом” (Флп. 4:6).

Трьох фрагментів з Писання, на мій погляд, вже достатньо для розуміння того, що мав на увазі Ісус під молитвою.

Якби я збирався виразити сенс цього поняття своїми словами, я б сказав приблизно наступне: Ісус приходить до грішника, будить його від гріховного забуття, навертає його у віру, відпускає йому гріхи і робить його Своєю дитиною. Потім Він бере слабку руку грішника у Свою поранену руку і каже: “Підемо, Я буду з тобою упродовж усього шляху і приведу тебе неушкодженим у твій дім – на небеса. Навіть якщо тобі зустрінуться труднощі чи прикрості, слід лише сказати Мені про це. Я даватиму тобі, абсолютно безоплатно, усе, що тобі потрібне, і ще більше, день у день, доки ти живий”.

Чи не здається вам, що саме це мав на увазі Ісус, коли давав нам молитву? І що в цьому полягає той спосіб, за допомогою якого ми можемо використовувати її. Таким чином – прихильно і щедро – бажає Він відповідати на нашу молитву. Молитва стане способом, за допомогою якого я в будь-який час отримаю все, що мені потрібне, і з цієї причини вона повинна стати моїм щоденним притулком, щоденною втіхою, джерелом мого багатства і невичерпної радості в житті.

Абсолютно очевидно також, що найбільшим смутком для Ісуса є, коли дитина Божа нехтує молитвою. Бо, чинячи так, ми послабляємо зв’язок між собою і Спасителем, що висушує і робить неповноцінним наш внутрішній світ, як це і сталося з більшістю з нас. Багато хто нехтує молитвою, і їх духовне життя поступово сходить нанівець.

Мені чується гіркий жаль, що йде з Божого серця, коли Йому доводиться казати нам: “Не маєте, бо не просите” (Як. 4:2). У Нього є все, що нам потрібне, і перше, що Він з радістю б зробив, – це поділився з нами Своїми дарами. Проте ми не просимо про це. Ми кажемо, що в нас немає на це часу. Чи ми забуваємо молитися.

З тієї пори як я прийняв хрещення, я багато грішив перед своїм милостивим Небесним Отцем, і всі ті довгі роки, поки я жив з Ним, я дуже засмучував Його. Проте найбільший гріх, який я скоїв за цей час, – найбільший смуток для Нього – пов’язаний з молитвою, з моєю зневагою молитвою. Ця зневага стала причиною багатьох моїх гріхів – як вільних, так і мимовільних.

Ті безмежні можливості для молитви, які я не використав, та безліч відповідей на молитви, які Бог міг дати мені, якби я молився, викликають у мені все більше і більше відчуття провини, у міру того як я все більше дізнаюся про священну сферу молитовного життя.

Попередній запис

Між сумнівом і вірою

Розуміння природи молитви і віри, яке є в нас тепер, повинне, без сумніву, спростити наше молитовне життя і зробити його ... Читати далі

Наступний запис

Послаблення молитовного життя

Чому більшість з нас не досягла успіху в молитовній справі? Я вивчав це питання з того самого моменту, коли я, ... Читати далі