Луки 17:11-19 – 17:20-37

Зцілення 10 прокажених, Джеймс Тіссо

Луки 17:11-19 – Зцілення десяти прокажених

«І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю. І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека. І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами! І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились… Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога. І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був… Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев’ять же де? Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця? І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!»

Що могло б змусити вас дико закричати від радості? Що змусило б вас впасти ниць – прямо в землю обличчям – перед кимсь?

Не так давно двоє дослідників заблукали в південноамериканських джунглях. Дев’ять місяців вони блукали, не знаючи, де вони і як їм вибратися. Нарешті, після багатьох пригод, коли в них майже вже не залишилося надії, їх знайшли і врятували. Ймовірно, у них не було сили кричати, але відчували вони себе саме так. А вже їх рідні, зустрівши їх вдома, напевно кричали від захвату.

Ви можете скрикнути від радості, якщо лікар скаже вам, що близька вам людина благополучно перенесла операцію і що з нею усе буде гаразд. Ви можете скрикнути від радості, коли з’ясувалося, що всі ваші борги погашені і ви можете почати усе з початку.

Що ж більше дивно: той факт, що одна людина повернулася, кричала від радості і впала ниць до Ісусових ніг, або той факт, що інші дев’ять цього не зробили?

Лука знову підкреслює ставлення Ісуса до чужаків і аутсайдерів. Ця людина, подібно самарянину з іншої історії, своїм прикладом соромить юдеїв, які отримали зцілення і не подякували за це Богу. Можливо, коли вони показалися священику (на місцевого священика покладалася відповідальність офіційно оголошувати людину здоровою, якщо та зцілилася від такої хвороби), вони злякалися повернутися і з’явитися перед Ісусом, Який на той час став «міченим». Можливо, їм так сильно захотілося побачити близьких, з якими їх розлучила проказа, що їм просто на думку не спало повернутися і знайти Ісуса.

Лука не каже, що вони були в меншій мірі зцілені, але – що були в меншій мірі вдячні. Тут знову підкреслюється упокорювання: лише чужак, лише аутсайдер віддає Богові славу, викриваючи тим самим юдеїв, сама назва яких містила ідею прославляння Бога (слово «юдей», єврейською Йегуда, означало «хвала»).

Викриваються тут не лише дев’ять прокажених, що зцілилися, але і все ті з нас, хто не дякує Богові «завжди за все», як виражається Павло (Еф. 5:20). Розумом ми, як християни, розуміємо, що наш Бог є подавець усього: кожного нашого шматка їжі, кожного нашого вдиху і видиху, кожної ноти, яку ми чуємо, кожної посмішки на обличчі друга, дитини, дружини; усе це на додаток до мільйона куди більш значущих речей, суть прояв Його щедрості. Світу зовсім не було потреби стати от таким. Він міг стати похмурим і сірим (звичайно, ми самі часто робимо його нудним і безживним, але навіть тоді Бог являє Свої чудеса). Є мудра порада: перераховувати зроблені нам благословення, називати їх перед Богом і дякувати за них. Це цілком здорова звичка, особливо у світі, де нам занадто часто здається, ніби в нас є певне абсолютне право на здоров’я, щастя і благополуччя.

Останні слова Ісуса, адресовані самарянину, мають глибокий сенс. Слово «підводитися» (чи «повставати») ранні християни співвідносили з поняттям «воскресіння». Ця людина, подібно до блудного сина, «мертва була і ожила». Нове життя, життя, за яким Ізраїль терпів в очікуванні майбутнього віку, прийшло того дня в село цього самарянина і в ньому самому викликала віру, якої він і не підозрював у собі. Віра і зцілення (пор. 5:20; 8:48; 8:50) знову йдуть рука об руку. Тут знову «віра» означає не просто якесь старе переконання, якийсь загальний релігійний погляд на життя, але віру в те, що Бог життя і смерті діє в Ісусі і через Ісуса. Це не просто якась абстрактна істина, вона збувається в конкретному випадку, тут і тепер. Це чергування віри і вдячності і є те, що означає бути християнином – будь то в I або в XXI столітті.

Луки 17:20-37 – Прихід Царства

«А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно, і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас! І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите… І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть! Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього… І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського: їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив. Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з’явиться! Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається, пам’ятайте про Лотову дружину! Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її. Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться. Дві молотимуть разом, одна візьметься, а друга полишиться. Двоє будуть на полі, один візьметься, а другий полишиться! І казали вони Йому в відповідь: Де, Господи? А Він відказав їм: Де труп, там зберуться й орли…»

Що викликає у вашій уяві слово «апокаліпсис»? Фантазії Голівуду? Зірки, що падають з небес, вулкани, що вивергаються, землетруси? Перелякані люди, які в паніці давлять один одного?

У Біблії немало апокаліпсисів, і іноді вони створюють подібне враження. Цей уривок – один з багатьох, що малюють картину апокаліпсису: води потопу за часів Ноя змітають усе на своєму шляху, на Содом проливаються дощем вогонь і сірка, коли Лот з ріднею покидає місто. Приблизно такі сцени і спадають на думку людям, коли вони чують слово «апокаліпсис».

Але чи вважав Ісус, що все йде саме таким чином? І що означає цей уривок?

Розвинулася ціла індустрія з написання книг, заснованих на цьому і подібних до нього уривках. «Один візьметься, а другий полишиться»; деякі припустили, що «узятий» означає «узятий на небо» і відноситься до істинних вірних, які будуть вилучені з гріховного світу, щоб насолоджуватися життям з Богом на противагу тим, що залишилися виживати в грішному світі. Але уривок явно говорить не про це. Люди, які «будуть узяті», – це люди, яким не вдалося уникнути небезпеки; їх беруть ворожі сили, прирікаючи на злу долю.

Але що це за ворожі сили? Що це за «орли», які зберуться там, де «труп», і що вони стануть робити? І яке відношення усе це має до «днів Сина Людського», які учні захочуть побачити і не побачать?

Частина Євангелія Луки, що залишилася, ясно дає зрозуміти, як нам слід розуміти ці слова виходячи із загального задуму. Уривок не посилається на якусь подію, в якій природні або надприродні сили розорять місто, країну або весь відомий нам світ; швидше, подібно до багатьох Христових застережень у Луки, він вказує на якийсь час, коли ворожі війська несподівано вторгнуться і піддадуть місто нещадному руйнуванню. Слово «орли» в даному випадку може побічно вказувати на римські легіони, солдати яких на одязі мали зображення орла як знак імперської сили.

У цьому криється сенс попередження. Коли прийдуть ворожі легіони, найкраще буде врятуватися втечею – навіть не думаючи про збереження майна. Нормальне життя триватиме недовго, потім виникне паніка, і наймудріше – не думати про життєві потреби, а тільки про те, щоб врятуватися. Ті, кого знайдуть сплячим або працюючим на млині і заберуть у невіданні, переконаються, що загарбники беруть людей, де тільки можна. І вже не залишиться сумнівів у тому, що відбувається. Це не буде «духовною» подією, яка зажадає особливої прозорливості. Це буде як блискавка, що несподівано осяює темне небо.

Але яке відношення все це має до Сина Людського? «Дні Сина Людського», мабуть, означають ті дні, коли, як і в пророцтві Даниїла (розділ 7), хтось, «ніби Син Людський», буде виправданий Богом після перенесених страждань. Знаменням цього буде знищення утискувача – влади, яка опиралася Божому народу і Божому задуму. У Даниїла цю владу представляє четвертий «звір», найбільша з язичницьких армій. Для Ісуса, в одному з найдраматичніших розворотів Його думки, сила, прямо супротивна Його вченню і Його служінню Царства, є сам офіційний Ізраїль, зосереджений на Храмі і храмовій ієрархії, а також фарисеї, чиї думки і вчинки також беруть початок у Храмі.

Ми знову і знову бачимо в Луки, що Ісус попереджає про жахливе лихо, яке спіткає Його співвітчизників через те, що вони не відгукнулися на Його звістку. Тепер Він використовує «апокаліптичну» мову деяких юдейських пророцтв, щоб втлумачити слухачам суть Своїх застережень. «Дні Сина Людського» – це дні, коли Він, що представляє істинний народ Божий, буде остаточно виправданий після Своїх страждань. І виправдання це прийме форму руйнування міста і Храму, що повстали Його благовістю примирення.

Чому ж на початку цього уривка Ісус говорить, що настанню Царства Божого неодмінно передують певні знамення?

Питання з боку фарисеїв закономірне, якщо Ісусу відомий певний графік, у строгій відповідності з яким відбуватимуться певні події. Узнавши порядок цих подій, можна підготуватися до фінальної драми. Як ми бачимо, Ісусова відповідь частково спростовує такий підхід. До останньої миті життя триватиме нормальним ходом; але є і значуще доповнення. Він каже: «Царство Боже – у вашій владі»[*].

Використану в 21-му вірші фразу іноді перекладають як «всередині вас», і люди часто думають, ніби вона означає, що Царство є виключно духовна категорія, що описує внутрішній світ і особисті стосунки з Богом. Але Ісус ніколи не говорить про «Царство Боже» у такому сенсі. Воно завжди означає подію, яка торкнеться життя суспільства в цілому, а не тільки індивідуальний релігійний досвід. Інші вважають, що фраза означає «серед вас»; інакше кажучи, Царство Боже є присутнім тут, але таємно, прихованим чином, тому необхідно старанно шукати його. Це вже ближче до справи, але все таки цього мало. Ця фраза має на увазі велику активність з боку людини. Вона не просто повідомляє вам, де знаходиться Царство; вона каже вам, що ви повинні щось заради нього зробити. Воно – «у вашій владі»; воно стоїть перед вами, чекаючи рішення, рішення повірити, довіритися і наслідувати Ісуса. Воно не є щось таке, що просто має статися, відводячи вам незавидну роль спостерігачів. Верховний Божий задум привести світ у лад полягає в тому, що Він чекає вашого відгуку. Саме про це і говорить Ісус.

Попередження Ісуса збулися в 70 р. Р.Х. Але обіцяння Царства залишається. Воно в тому, що одного разу Бог остаточно переможе гріх і смерть, відновить добро і наведе лад на небі і на землі. Знову настане момент, коли, посеред звичайного ходу речей, погибель спіткає тих, хто не послухав Божий заклик. Але цей уривок зовсім не про це. Тоді і зараз він запрошує нас, стурбованих майбутнім людей, до участі. Верховна Божа влада над світом, Його цілюща любов не просто складають предмет нашого вибору, але і чекають нашої допомоги.


[*] Так у автора; у наведеному нами перекладі – «всередині вас». – Прим. пер.

Попередній запис

Луки 16:19-31 – 17:1-10

Луки 16:19-31 – Притча про багача і Лазаря «Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно ... Читати далі

Наступний запис

Луки 18:1-14 – 18:15-30

Луки 18:1-14 – Притчі про наполегливу вдову і про митаря «І Він розповів їм і притчу про те, що треба ... Читати далі