Ви чули, що сталося з Савлом?

Навернення Савла, Пітер Пауль Рубенс

Мій приятель Джек, як і я, дуже часто виступає в університетах, і от якось на нього чекав сюрприз. Студенти вирішили влаштувати йому публічний диспут за участю „університетського атеїста”.

Його „супротивником” був професор філософії, дуже красномовний і вороже налаштований до християнства.

Джек виступав першим. Він докладно розповів про свідчення на користь воскресіння Ісуса, про навернення апостола Павла і наприкінці поділився своїм свідченням: як Христос змінив його життя, коли він навчався в університеті.

Щойно він завершив, як на кафедру вийшов той самий професор. Він дуже нервував. Ні доказів на користь воскресіння, ні того, що Джек розповів про власне життя, – він спростувати не міг і тоді вхопився за історію неочікуваного навернення апостола Павла у християнство. Він багато говорив про те, що „люди іноді так захоплюються предметом, з яким борються, що врешті стають його прихильниками”.

Тут мій приятель посміхнувся:

– У такому разі вам треба бути дуже обережним, а то й ви станете християнином…

Молодий єврей з міста Тарса на ім’я Савл був запеклим ворогом християн. Історія його навернення в апостола Павла – одне з найбільш вражаючих свідчень на користь християнства.

Савл був релігійним діячем, фанатично сповідуючи юдаїзм. Життя у Тарсі дало йому можливість познайомитися з найостаннішими досягненнями людських знань: це було університетське місто, знамените своїми філософами-стоїками і культурою. Грецький географ Страбон високо цінив це місто за інтерес до освіти й філософії.

Павло, як і його батько, був римським громадянином – це був рідкісний привілей. Мабуть, він добре розумівся на еллінській культурі і філософській думці. Він чудово володів грецькою мовою і демонстрував уміння користуватися діалектикою. Він цитував маловідомих поетів і філософів:

Дії 17:28: „Бо ми в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо (Епіменід), як і деякі з ваших поетів казали: Навіть рід ми Його!” (Арат, Клеанф);

1 Кор. 15:33: „Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!” (Менандр); Тит. 1:12: „Сказав один з них, їхній власний пророк: Крітяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві!…” (Епіменід).

Павло здобув єврейську освіту у традиціях суворої доктрини фарисеїв. Йому було близько 14 років, коли його послали вчитися до Гамаліїла, що вважався найбільшим рабином того часу (він доводився онуком Гіллелю). Павло сам говорив, що він не лише фарисей, але й син фарисея (Дії 23:6). Він мав право хизуватися своїм минулим: „І я перевищував в юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, бувши запеклим прихильником моїх отцівських передань” (Гал. 1:14).

Щоб зрозуміти навернення Павла, треба збагнути причину його антихристиянської позиції. Причина ця полягала у його відданості юдейському закону. Саме ця відданість і була в основі його непримиренного заперечення Христа і ранньої церкви.

За словами Жака Дюпона, „у християнстві Павла ображало не ствердження месіанської ролі Ісуса, а те, що Ісусові приписувалась роль Спасителя – це зводило нанівець роль закону для спасіння… Павло був так вороже налаштований щодо християнської віри передусім через своє переконання, що шлях до спасіння – у законі”.

Енциклопедія „Британіка” твердить, що нова юдейська секта, яка називала себе християнською, боляче зачепила саму суть юдейського виховання і рабинської освіти Павла. Його заповітною метою стало знищення цієї секти (Гал. 1:13). Він почав діяти, щоб знищити їх усіх (Дії 26:9-11). Савл буквально спустошував церкву (Дії 8:3). Він подався в Дамаск з паперами, які давали йому повноваження схопити там послідовників Ісуса і привезти їх, щоб віддати до суду. Але по дорозі з ним щось сталося…

А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв’язати й привести до Єрусалиму. А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити! А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили. Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив… І за руку його повели й привели до Дамаску. І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив.

А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи! Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться, і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий…” (Дії 9:1-12).

З подальшого стає зрозумілим, чому християни боялися Павла. „Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! І тут має владу від первосвящеників, щоб в’язати усіх, хто кличе Ім’я Твоє. І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім’я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля. Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім’я Моє.

І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого! І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став… І, вставши, охристився, і, прийнявши поживу, на силах зміцнів.” (Дії 9:13-19).

Павло писав: „Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого?” (1 Кор. 9:1). Він прирівнював явлення Христа йому до явлення Христа апостолам відразу після воскресіння: „…А по всіх Він з’явився й мені…” (1 Кор. 15:8).

Тому що Павло не просто побачив Ісуса, але це видіння перевернуло все його життя. Він проповідував Євангелію не з власного вибору, а з необхідності: „Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, – це бо повинність моя” (1 Кор. 9:16).

Причому, зверніть увагу: зустріч з Ісусом і наступне навернення Павла сталися цілком несподівано для нього: „Ось мене нагло осяяло світло велике з неба!” (Дії 22:6). Павло не мав ні найменшого уявлення, чий це божественний голос кличе його з небес. І коли голос сказав, що це – Ісус із Назарета, він затремтів, вражений цією звісткою.

Попередній запис

Кому потрібен мертвий Месія?

Воскреслий Христос, Рембрандт ван Рей Чимало людей загинули за справедливу справу. Згадайте студента із Сан-Дієго, який ... Читати далі

Наступний запис

Ви чули, що сталося з Савлом? (Закінчення)

Проповідь апостола Павла в Афінах, Рафаель Санті Хай навіть ми й не знаємо усіх – хронологічних ... Читати далі