Луки 5:17-26 – 5:27-39

Луки 5:17-26 – Зцілення розслабленого

«І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчителі, що посходилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх, і ось люди на ложі принесли чоловіка, що розслаблений був, і намагалися внести його, і перед Ним покласти. Не знайшовши ж кудою пронести його з-за народу, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на середину перед Ісуса. І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої! А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: Хто ж Оцей, що богозневагу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?… Відчувши ж Ісус думки їхні, промовив у відповідь їм: Що міркуєте ви в серцях ваших? Що легше: сказати: Прощаються тобі гріхи твої, чи сказати: Уставай та й ходи? Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, тож каже Він розслабленому: Кажу Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім! І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога. І всіх жах обгорнув, і славили Бога вони. І переповнились страхом, говорячи: Дивні речі сьогодні ми бачили!…»

Того дня, коли я пишу ці рядки, на вулиці у вантажівках і фургонах зібралися учасники акції протесту. Вони мають намір повільно їхати по шосе до столиці. Їх мета – створити якомога більше перешкод для транспорту і тим самим привернути до своєї проблеми увагу країни – вони протестують проти дуже високого податку на паливо, через що, як вони кажуть, багатьом транспортним фірмам важко утриматися в бізнесі.

Сучасна демократична влада терпимо ставиться до подібних акцій, що чинять вплив на політику, за умови, що вони не переходять відомої межі. Такі акції – спосіб виразити почуття. Хоча влада далеко не завжди робить те, чого вимагають протестуючі, не звертати уваги на соціальну активність вона не може. Якщо велика група людей чогось дуже потребує, влада повинна узяти це до уваги, навіть якщо протестуючі – лише приватні особи, що представляють виключно самих себе. Вони можуть, звичайно, заявляти, що відстоюють інтереси всієї країни, але раз їх ніхто не уповноважив усе це бездоказово.

Фарисеї були неофіційною, але групою, що чинила вплив на політику. Лука уперше виводить їх на сцену, і от вони з’являються перед нами в більш ніж гідному складі, до якого увійшли однодумці з усіх країв цієї маленької країни. Це може здатися дещо надмірним; до чого ним от так збиратися заради молодого пророка, який незвично поводиться і каже дивні речі? Вся річ у тім, що тема настання Царства Божого – їх улюблена тема; і, якщо на сцені з’являється хтось, хто говорить про те ж, хай і по-своєму, вони хочуть про це знати. Розвиваючи нашу аналогію з протестуючими водіями, можна допустити, що, повільно просуваючись з півдня через усю Англію, вони могли б несподівано зустріти іншу групу, що повільно просувається з півночі і стоїть у них на шляху.

Відповідно до більшості більш ранніх юдейських спрямувань і ідеалів, фарисейське уявлення про Царство Боже зводилося до посиленого дотримання юдейського Закону, Тори. Вони вважали, що саме це дозволить Богові діяти так, як Він обіцяв, – засудити язичників, пригноблюючих Ізраїль, і звільнити Свій народ. На додаток найбільш войовничі з них вірили, що Бог поклав на них обов’язок зберігати Закон і, якщо знадобиться, присікати силовим шляхом будь-яку спробу перевороту. Ісус дивиться на Царство Боже зовсім інакше, з точністю до навпаки! Оскільки Він збирає натовпи народу і набуває популярність, вони (фарисеї) повинні зрозуміти, що відбувається.

Лука підкреслює, що Ісус мав величезний авторитет завдяки дії Божої сили. Звичайно, саме тому до дверей будинку, де Він зупинився, підійшла незграбна процесія з кількох чоловік, які несли на імпровізованих носилках, що нагадували матрац, свого паралізованого друга. Побачивши, що немає жодних шансів потрапити всередину через двері, люди виявили винахідливість і, розібравши покрівлю, спустили вниз носилки зі своїм другом. Вчинок цих людей, безумовно, свідчив про те, що вони вірять у прояв сили Божої і в те, що їх зусилля не залишаться марними. Знову і знову Ісус проводить зв’язок між вірою і Божою силою.

Насправді, коли люди не вірять, вони можуть, подібно до фарисеїв, відчувати істину серцем і все-таки бурчати при цьому, що, ніби, щось тут не так. Вони чують: «Прощаються тобі гріхи твої!». Але ж, згідно з їх уявленнями, тільки Бог може прощати гріхи, і зазвичай це відбувається в Храмі і супроводжується цілою системою жертвопринесень, обрядів очищення, що припадють на великі свята, у тому числі на День Спокутування. Якщо вже хто і може говорити за Бога, оголошуючи людям, що їм, ніби, прощаються гріхи, то це священики, а особливо первосвященики, і тільки після того, як було звершене спокутне жертвопринесення.

Ісус відступає від цих правил і, ґрунтуючись на власному авторитеті, оголошує, що ця конкретна людина тепер у мирі з Богом – і усе це завдяки вірі його друзів. Поки що це не означає, що Ісус претендує на звання Бога (хоча незабаром Лука дасть зрозуміти, що, коли люди зустрічалися з Ісусом, вони насправді зустрічалися з Богом); Він претендує на те, щоб говорити від імені Божого, і вже одно це підриває положення влади. З погляду фарисеїв, це страшніше за все те, чого вони побоювалися.

Варто почати. Ісус пояснює Свої дії, прибігаючи до таємничих слів – «Син Людський». У Дан. 7 хтось, «ніби Син Людський», пройшовши через переслідування, приводиться до Бога і отримує владу над світом. Вираз «Син людський» міг, звичайно, означати просто «людина»; але поширене серед євреїв часів Ісуса тлумачення Дан. 7 надавало цьому образу набагато глибший сенс. Це має бути Месія, той, за допомогою кого Бог встановить, нарешті, Своє Царство після тривалих страждань Ізраїлю.

Можливо, не всі Ісусові слухачі розуміли це, але багато хто бачив, що Його домагання на владу не були жартівливими. Його вчинки і слова – відгомони прийдешнього Божого Царства, і Бог виправдає Його, незважаючи на ті страждання, які Йому доведеться зазнати. Одним рухом руки Ісус вихоплює з сучасних Йому юдейських уявлень і сподівань безперечний аргумент на користь Своєї влади. Зцілення паралітика, як і задумав Ісус, стає свідоцтвом того, що Його влада реальна.

Недивно, що натовп людей, який зібрався, був здивований. Зцілення паралітика, домагання на владу і суперечку з провідною партією того часу – усе це виходило за рамки допустимого. В останньому рядку уривка з вуст очевидців вириваються слова: «Дивні речі сьогодні ми бачили!». Словом «дивні» перекладене грецьке слово paradoxa, що означає, як ви вже здогадалися, щось «парадоксальне», незвичайне і несподіване. Далі – більше. Як і в епізоді з Сином Людським у Даниїла, уся публічна діяльність Ісуса складалася з таких вчинків, яких люди від Нього не чекали. І навіть сьогодні, якщо людина приходить до Ісуса з вірою хоч би розміром у зернятко, стають можливими неймовірні речі.

Луки 5:27-39 – Питання бенкету і посту

«Після цього ж Він вийшов, і побачив митника, на ймення Левія, що сидів на митниці, та й промовив йому: Іди за Мною! І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним. І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі. Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п’єте? А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних.

Вони ж відказали до Нього: Чому учні Іванові часто постять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п’ють? Ісус же промовив до них: Чи ж ви можете змусити, щоб постили гості весільні, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, тоді й постити будуть тих днів… Розповів же і приказку їм: Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться. І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки, а то попрориває вино молоде бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть. Але треба вливати вино молоде до нових бурдюків. І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: Старе ліпше!»

Технологічний прогрес такий стрімкий, що більшість з нас не встигає за ним. Якщо ви сьогодні купили комп’ютер, завтра він вже виявиться застарілим. Через рік-два ви вже не знайдете потрібних для нього деталей. Цілі команди інженерів постійно і напружено працюють над створенням такого електронного устаткування, яке могло б виконувати максимальне число завдань на максимальній швидкості. Те, що цього року виглядає як ультрасучасне, і захоплює вас своїми можливостями, вже через рік здаватиметься застарілим і повільним у дії.

Мене, наприклад, сильно засмучує, що я не встигаю за всіма нововведеннями. Найнеприємніше – це те, що програми, які відмінно працювали на моєму старому комп’ютері, вже не підходять для нового. Нова машина видає вам повідомлення, що не може розпізнати програми, які ви намагаєтеся на неї встановити. Старі речі, з якими вам було так зручно, раптом виявляються просто непридатними.

Це одна з сучасних ілюстрацій того, як Ісус відповідав Своїм критикам. Правда, у моєму прикладі є один явний недолік. Коли ви купуєте комп’ютери (сільськогосподарську техніку, медикаменти і тому подібне), ви усвідомлюєте, що наука і техніка весь час йдуть вперед. Усе нове рано чи пізно стане старим. Але у світі Ісуса і Його послідовників був живучим міф, що нова Божа епоха настане відразу і в усьому і миттєво сталий порядок буде непорушним. Старе мине, встановиться новий світопорядок і іншого не буде. Цей перехід здійсниться миттєво і назавжди.

За винятком цієї деталі моя ілюстрація прекрасно підходить. Справи Ісуса реалізують новий Божий світ, і старі шляхи вже просто непридатні. Вони застаріли не тому, що були погані, а тому, що нова Божа епоха супроводжується новою владою, має нові можливості і дає нову надію – все те, чого раніше просто не було. Новизна таїть у собі глибоку загрозу, особливо якщо люди звикли жити по-старому. Уявіть, що відчували люди, які займалися виготовленням і лагодженням возів і диліжансів на кінній тязі, коли їх ремесло було підірване появою спершу паровозів, а потім – автомобілів. Подумайте, який удар був завданий по суднобудівельній індустрії, коли літаки стали звичним засобом міжконтинентальних пересувань. Саме такого роду зміну обіцяє здійснити Ісус.

Усе це починається, що типово для Луки, з конкретної ситуації з конкретними учасниками. Митники ніколи не були популярними, тим більше – за часів Ісуса. Вони були натуральними вимагачами. Більше того, вони працювали або на римлян, або на Ірода, і їх неминучі контакти з язичниками накликали на них підозри в зраді і оскверненні. Дуже важлива деталь: коли Левій влаштував вечірку, більшість гостей складали такі ж митники, як і він сам. Їм доводилося водити дружбу один з одним, оскільки більшість простих людей не бажали мати з ними нічого спільного.

Призвавши Левія полишити свою роботу і піти за Ним, Ісус розбив двополярний світ, як Він одним дотиком зцілив прокаженого. І Свої вчинки Він супроводжує тим, що сьогодні ми назвали б «заявою про наміри»: Він подібний до лікаря, який не в змозі працювати, поки в нього не буде доступу до хворих. Його завдання – призвати грішників до покаяння. Люди більше не діляться на два класи, спілкування між якими виключене. Настає нова ера – ера прощення. Саме це завжди обіцяв Бог. Це новий Заповіт, про який говорили пророки; прощення – тут, воно йде вулицею, і варто людям розкаятися, як вони вже прощені. І неважливо, що тим самим рушаться стрункі класифікації колишньої системи. Перед нами відбувається не просто вечірка, а справжня «Вечеря» – перша з безлічі в Євангелії Луки – і, як і всі Вечері, вона є ознакою нової ери. Для тих, хто здатен бачити, це – месіанський бенкет у мініатюрі.

Слідуючи тут Марку, Лука супроводжує свою розповідь рядом лаконічних висловів, що показують усю новизну звістки про це Царство. Спершу скасовується піст. В юдаїзмі і в різних сектах і групах часів Ісуса піст був ознакою очікування, плачу за теперішнім часом, коли ще не настало Царство Боже. Це був спосіб згадувати про ті нещастя, що багаторазово обрушувалися на Ізраїль, гамувати серця в покаянні, і благати Бога про милосердя. А що, коли милосердя Боже вже переступило поріг дому і принесло із собою зцілення, радість і новий світ, запрошуючи вас порадіти цьому? Знову ж таки це тема «застілля», що викликає образ весільного бенкету (типово єврейський символ настання нової Божої ери). Утримуватися від їжі і питва на весіллі – повна нісенітниця! Адже тут – святкування самого життя. Так, звичайно, є тут і нота смутку: одного разу жениха заберуть, і тоді знову доведеться постити. Але це триватиме недовго. Євангеліє від Луки завершується двома пасхальними трапезами – одна в Еммаусі, а друга – в Єрусалимі, у горниці. Жених повернеться, і Його воскресіння означатиме, що нова ера Божа дійсно почалася.

Афоризми Ісуса в Луки звучать трохи інакше, ніж у Марка. У останнього – «І не пришиває ніхто до старої одежі латки з сукна сирового, а як ні, то край латки нової одірветься там від старого, і дірка стане ще гірша» (Мр. 2:21). У Луки – «Ніхто латки з одежі нової в одежу стару не вставляє, а то подере й нову, а латка з нової старій не надасться». Іншими словами, даремні спроби пристосувати ті чи інші пункти Ісусової програми Царства до програм Іванових учнів і фарисеїв. Усі елементи Ісусового служіння існують лише в тісному зв’язку один з одним; жоден з елементів не можна пристосувати до старих способів мислення. Чи ви приймаєте нове цілком, або не приймаєте зовсім.

Так само відбувається справа з «вином» і «бурдюком». Спробуйте втиснути нові вчинки Ісуса в образ мислення і поведінки, властивий руху Івана чи руху фарисеїв, – і цей образ лопне, подібно до старого бурдюка (це і сталося). Але – останній рядок фрагмента особливо важливий для Луки, і він звучить як серйозне попередження – не сподівайтеся, що консервативно налаштовані люди з радістю приєднаються до нового руху. Вони звикли до старого вина і бояться, що нове їм буде до не смаку.

Позначена одвічна проблема, з якою стикаються всі реформатори. Проте наведений уривок зовсім не заохочує до будь-яких нововведень і реформ, які тільки спадуть людям на думку. Люди часто використовують цей фрагмент, щоб виправдати всяку яскраву ідею і посміятися над будь-якою традицією, але суть уривка зовсім в іншому. Ісус творить нове; на цьому новому по сьогоднішній день будується християнство. Важливо уміти помічати, де в цьому світі і звичайно ж у церкві люди живуть так, немов стара епоха ніколи не поступалася місцем новій, немов молоді пагони Євангелія так і не зійшли в нас. Отже, наше завдання полягає в тому, щоб зажити новим життям, новою енергією, що складала саму суть вчення і діяльності Ісуса.

Попередній запис

Луки 5:1-11 – 5:12-16

Луки 5:1-11 – Чудесний лов риби «І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля ... Читати далі

Наступний запис

Луки 6:1-11 – 6:12-26

Луки 6:1-11 – Вчення про суботу «І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, ... Читати далі