Великий переворот. Йшов час, і я вчився шанувати Божі обіцяння, навіть бажати їх. Але ці нагороди чекають нас у майбутньому! Як вони можуть задовольнити мої сьогоднішні потреби? Проте йшов час, і я навчився думати, що Заповіді блаженства розповідають про сьогодення, а не тільки про майбутнє, хоч і в дещо парадоксальній формі: показують, які прийоми досягнення успіху в земному світі даремні.
Філіпс перераховує «Заповіді блаженства світу цього»:
- Блаженні зухвалі, бо їм легко у світі.
- Блаженні черстві, бо їх не ранить життя.
- Блаженні скиглії, бо врешті-решт усе буде так, як їм хочеться.
- Блаженні безсердечні, бо їх не хвилюють гріхи.
- Блаженні ті, що змушують, бо вони отримують бажане.
- Блаженні люди, які добре знають звичаї світу, бо вони знають, як свого добитися.
- Блаженні порушники спокою, бо вони завжди на видноті.
Головний закон сучасного суспільства – виживання найсильнішого. Я бачив таку наклейку на машині: «Перемагає той, у кого після смерті виявиться найбільше брязкалець». Аналогічно: перемагає країна, що має найпотужнішу зброю, найвищий валовий національний продукт. Коли Майкл Джордан вирішив піти із спорту, власник «Чикаго Булз» так виклав правила, за якими живе сучасний світ: «Життя Джордана – втілення великої американської мрії: у житті повинен настати момент, коли тобі не треба більше робити те, чого ти робити не хочеш, і коли ти зможеш робити все те, що тобі хочеться».
Можливо, саме така американська мрія, але в Заповідях блаженства Ісус говорив зовсім про іншу мрію. Заповіді блаженства ясно показують: Бог дивиться на цей світ зовсім іншими очима. Бог віддає перевагу убогим і скорботним перед багатими і супермоделями, які виставляють свої тіла напоказ десь на пляжі. Не дивуйтеся, якщо Бог віддасть перевагу жебрацькому кварталу Мумбаї перед Лазурним Берегом, а Руанду – Монте-Карло. Можна піти далі: дати Заповідям блаженства підзаголовок: назвати не їх «виживання найсильніших», а «тріумф слабких».
У Євангеліях багато епізодів, що показують, які люди подобалися Ісусу. Вдова, що опустила дві останні монети в храмову скарбничку. Митар, який усіма зневажався і якому так хотілося побачити Ісуса, що він забрався на дерево. Жінка з п’ятьма невдалими шлюбами за спиною. Сліпий жебрак. Перелюбниця. Прокажений. Сила, краса, зв’язки, напористість допомагають досягати успіху в суспільстві, але частенько заважають увійти до Царства Небесного. Лагідність, скорбота, покаяння, бажання змінитися – от ворота в Царство Боже.
«Блаженні убогі духом», – казав Ісус. Один з коментарів пропонує навіть такий переклад: «Блаженні ті, що зневірилися». Якщо тому, хто зневірився нікуди йти, чом би йому не піти до Ісуса? Адже Він може дати позбавлення від бід! Ісус щиро вірив: убогий духом, скорботний, гнаний, спраглий і жадаючий праведності має перевагу перед іншими. Можливо, людина, яка зневірилася, звернеться до Бога по допомогу. Якщо так – людина ця дійсно блаженна.
Католицькі богослови придумали формулу: «Божа перевага до бідних». Саме цими словами вони описують явище, яке спостерігалося як у старозавітні, так і в новозавітні часи. Бог співчуває бідним і знедоленим. Чому ж Він так виділяє бідних? За що ним така увага? Мені теж було цікаво: що в бідняках так притягає Бога? І тут допомогла письменниця Моніка Хелвіг, яка склала список наступних «переваг» убогості:
- Бідні знають, що їм потрібна допомога.
- Бідні розуміють, що вони цілком залежать від Бога, можновладців і один від одного.
- Бідні сподіваються не на речі, а на людей.
- У бідних немає надмірного відчуття власної значущості, немає прагнення піти в себе.
- Бідні сподіваються не на конкуренцію, а тільки на взаємодопомогу.
- Бідні чітко бачать різницю між предметами першої необхідності і предметами розкоші.
- Бідні вміють чекати. Їх велике терпіння народжене усвідомленням власної залежності від зовнішніх обставин.
- Страхи бідних реальніші і менш перебільшені, бо вони вже знають: навіть великі страждання і велику нужду можна пережити.
- Коли бідні чують Благу звістку, вони і сприймають її саме як благу звістку, а не як екзотичне вчення і не як докір.
- На заклик Благої звістки бідні можуть відповісти з повною самовіддачею і з чистим серцем, бо їм нічого втрачати і вони готові до всього.
Підведемо підсумок. Зовсім не за власним бажанням – а швидше навіть всупереч ньому, – бідні особливо відкриті для Божої благодаті.
Нужда, залежність, невдоволення життям примушують їх радісно приймати дар Божої любові.
Потім я виконав своєрідний експеримент: знову узяв список Моніки Хелвіг, замінив слово «бідні» на слово «багаті» і з точністю до навпаки змінив зміст кожного речення. От що вийшло: «Багаті не знають, що їм украй потрібна допомога… Багаті сподіваються не на людей, а на речі… (Подібне Ісус зробив в Євангелії від Луки. Ми чомусь звертаємо мало уваги на Його слова, наступні після Заповідей блаженства: «Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху…» (Лк. 6:24).).
Потім я зробив ще ризикованіший крок: замінив слово «бідні» на слово «я». Обмірковувавши кожне з десяти висловлювань, я ставив собі питання: на кого я більше схожий – на бідного чи на багатого? Чи бачу я власну нужду? Чи сподіваюся на Бога? Чи визнаю свою залежність від людей? На чому покоїться моя віра? Я ставлюся до оточення як до суперників або як до соратників? Чи бачу різницю між необхідним і усім, що крім того? Чи терплячий я? Що для мене Заповіді блаженства – Блага звістка чи докір?
Цей експеримент допоміг мені зрозуміти, чому багато святих добровільно віддавали себе у владу бідності. Залежність, упокорювання, простота, взаємодопомога, самозречення – от які якості цінні в духовному житті. От яких якостей бракує тим, хто живе комфортно. Є і інші шляхи до Бога… можливо… Але шляхи ці страшно важкі – як важко верблюдові пройти крізь голкове вушко! У Великому Царстві Божому рідко можна побачити багатих святих, що досягли успіху.
Я зовсім не вважаю, що бідняки більш праведні за інших (хоча вони здалися мені жалісливішими і щедрішими). У них інша гідність: вони не прикидаються доброчесними. У них немає гордовитості, властивої середньому класу, який прекрасно вміє прикривати власні недоліки показною праведністю. У них більше природної довіри, оскільки в них немає вибору: їх виживання цілком і повністю залежить від оточення.
Заповіді блаженства перестали бути для мене гаслом або мораллю. Вони одкровення про таїнство людського буття. У Царстві Божому все перевернуто з ніг на голову. Бідні, голодні, скорботні і пригноблювані – от хто блаженні! І блаженство їх зовсім не в стражданні – Ісус, як міг, намагався полегшити їх страждання. Але блаженні вони тому, що в них є величезна перевага перед людьми забезпеченими і самовдоволеними. Багаті, успішні і красиві йдуть по життю, сподіваючись на свої природні дарування. Але ті, кому від народження багато що не дане, хто не приречений на успіх у земному житті, звертаються в нужді до Бога.
Людині завжди важко зізнатися у власному безсиллі. Але коли вона все ж зізнається в ньому, то Царство Боже стає ближчим.
