Слова учня
О, найсолодший і наймиліший Господи! Бажаю прийняти Тебе нині з говінням. Ти знаєш мою неміч і біду, яку терплю, в якій великій недолі і гріхах я перебуваю, як часто терплю тяготи, спокуси, напасті й гидоту.
Приходжу до Тебе за ліком, благаю в Тебе втіхи і пільги.
Я промовляю до Тебе, що все віси, якому явне ціле моє серце, що єдиний можеш мене цілком утішити й допомогти.
Ти знаєш, яких ласк мені над усе треба, який я вбогий чеснотами.
Ось стою перед Тобою, вбогий і нагий, благаю в Тебе ласки і молю Твоє милосердя.
Покріпи зголодженого старця Свого, загрій моє студене серце вогнем Своєї любови, просвіти мою сліпоту блиском Своєї присутности.
Переміни мені всю земну любов на гіркість, усі тягарі і прикрості на терпеливість, усе, що нікчемне і створене, на погорду і забуття.
Підніми моє серце до Себе, до неба і не дай, щоб я блукав по землі.
Ти єдиний маєш відтепер уже аж повіки стати моїми солодощами, бо Ти єдиний єси моєю поживою і моїм напитком, моєю любов’ю і моєю радістю, моєю осолодою і всім моїм добром.
О, якби-то Ти мене Своїм прибуттям цілком розпалив, розтопив і перемінив на себе, щоб я став одним з Тобою духом, завдяки благодаті внутрішнього з’єднання з Тобою і завдяки розтопленню в гарячій любові!
Не дай, щоб я відходив від Тебе голодний і холодний, лиш обійдися зі мною милосердно, як Ти нераз чудово обходився зі Своїми святими.
Яке в тім диво, що я при Тобі увесь вогнем палаю і для себе завмираю, коли Ти єси вогонь, що завжди горить і ніколи не вгасає; любов, що очищає серця і просвічує розум?
<< Глава 15 – ЛАСКА ПОБОЖНОСТИ НАБУВАЄТЬСЯ ПОКОРОЮ І САМОЗРЕЧЕННЯМ
Глава 17 – ПРО ГАРЯЧУ ЛЮБОВ І ВЕЛИКЕ БАЖАННЯ ПРИЙНЯТИ ХРИСТА >>