Глава 17 – ПРО ГАРЯЧУ ЛЮБОВ І ВЕЛИКЕ БАЖАННЯ ПРИЙНЯТИ ХРИСТА

Слова учня

З якнайбільшим говінням, гарячою любов’ю, з усієї жадобою і жаром серця бажаю прийняти Тебе, Боже, як багато святих і богомільних душ Тебе прагнули у Святім Причасті. Вони, завдяки святості життя, були Тобі у великій вподобі й жили в якнайгарячішій побожності.

О, Боже мій, віковічна любове, все моє добро, щастя без кінця-краю! Бажаю прийняти Тебе з якнайсильнішим прагненням і якнайдостойнішою честю, яку тільки хто-небудь із святих коли мав і зміг відчути.

І хоч я не гідний мати всі ті почуття побожности, однак жертвую Тобі все гаряче бажання мого серця, наче б тільки я один мав за Твоєю благодаттю те гаряче прагнення.

Але також і все те, що тільки побожний ум може подумати й побажати, приношу і жертвую Тобі з найнижчим поклоном і найгарячішою любов’ю.

Не хочу нічого затримати для себе, але хочу пожертвувати Тобі добровільно і якнайохочіше і себе, і все те, що маю.

Господи Боже мій, мій Творче і Відкупителю! З таким бажанням, говінням, з такою хвалою, честю, вдячністю, гідністю і любов’ю, з такою вірою, надією і чистотою бажаю нині прийняти Тебе.

Як прийняла і як бажала Тебе Твоя пресвята Мати, преславна Діва Марія, коли ангелові, що благовістив їй тайну Воплочення, відповіла покірно і побожно: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1:38).

І як Твій святий Предтеча, найвизначніший між святими Іван Хреститель, у радості Духа Святого весело стрепенувся перед Тобою, коли ще був у нутрі матері, а потім, видячи, як Ти, Ісусе, ходиш між людьми, низько впокорився і з побожним говінням мовив, що він дружка молодого, «що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого» (Ів. 3:29).

Так і я бажаю розгорітися великим і святим бажанням і відкрити перед Тобою своє серце.

Тому жертвую Тобі всі радощі богомільних сердець, їхні гарячі почуття, захоплення ума, надприродні просвічення і небесні видіння і приношу Тобі їх з усіма чеснотами і хвалами, що ними славило і славитиме Тебе всяке створіння на небі і на землі, за себе і за всіх тих, що вручили себе моїм молитвам, щоб усі достойно хвалили Тебе і навіки прославляли.

Прийми, Господи Боже, мої обіти і моє бажання вічно хвалити Тебе і благословити без кінця-краю, як це Тобі справедливо належиться по великій силі Твоєї невимовної величности.

Оце вручаю Тобі і бажаю приносити Тобі кожного дня і кожної хвилі мого життя з милою просьбою, та сердечно запрошую і благаю всіх небесних духів і всіх вірних Твоїх, щоб разом зі мною дякували Тобі і славили Тебе.

Усі народи, племена й язики нехай хвалять Тебе, а святе й солодке як мід ім’я Твоє нехай величають із найбільшою веселістю і гарячою побожністю.

А всі ті, що з честю і говінням освячують і з повною вірою приймають найсвятіше таїнство, хай сподобляться знайти в Тебе благодать і милосердя і хай моляться покірно за мене грішного.

І коли вони досягнуть цю бажану побожність і спасіння з’єднання і зі щедрою втіхою та чудовим покріпленням вернуться від святого престолу небесного, щоб зволили згадати про мене, бідного!

<< Глава 16 – МИ ПОВИННІ ЗВІРЯТИСЯ ХРИСТОВІ В УСІХ НАШИХ ПОТРЕБАХ І БЛАГАТИ ЙОГО ЛАСКИ

Глава 18 – ЛЮДИНА ПОВИННА ДОСЛІДЖУВАТИ ЦЕ ТАЇНСТВО НЕ З ЦІКАВОСТИ, А ПОКІРНО НАСЛІДУВАТИ ХРИСТА, ПОКЛАДАЮЧИСЬ НА СВЯТУ ВІРУ >>