Голос улюбленого
Якщо б ти мав чистоту ангельську і святість святого Івана, то й тоді б ще не був гідний цього таїнства ані приймати, ані сповняти.
Бо це не належиться людям за їхні заслуги, що чоловік може освячувати і жертвувати Христове таїнство і приймати на поживу хліб ангельський.
Висока то служба і велика гідність священиків! Їм дано те, чого не вділено ангелам.
Бо тільки священики, висвячені в Церкві за правилами, мають власть приносити жертви і освячувати Тіло Христове.
Однак священик є тільки слугою Божим, що вживає слово Боже за Його наказом і настанові Бога, а Бог сам безпосередньо діє і невидиме творить; Йому підлягає все, що Він хоче, і слухає все, кому накаже.
Так у цьому найсвятішому таїнстві повинен більше вірити всемогутньому Богові, ніж своїм змислам або якимсь видимим ознакам.
Тому треба приступати до того святого діла із страхом і говінням.
Будь обачний і вважай, чию службу віддано тобі положенням рук єпископа.
Ось тебе поставлено священиком і висвячено для здійснювання таїнства; гляди ж тепер, щоб ти вірно і побожно у свій час приносив Богові жертву і сам поводився бездоганно.
Ти не полегшив свій тягар, а ще тісніше став прикований до закону і зобов’язаний прямувати до більшої праведности і святости.
Священик повинен скрашуватися всіма чеснотами й іншим давати приклад праведного життя.
Він має поводитися не по-простацьки і за посполитим звичаєм людським, а приставати з ангелами в небі або з праведними мужами на землі.
Священик, одітий у святі ризи, заступає місце Христа, щоб щиро і покірно благати Бога за себе і весь нарід.
На грудях і на плечах він носить знак хреста Господнього, щоб постійно пам’ятати про муки Христові.
Спереду на ризі він носить хрест, щоб пильно глядіти слідів Христових і ревно старатися в них ступати.
На плечах має знак хреста, щоб лагідно ради Бога зносити всякі прикрості, які хто зробить йому.
Перед собою носить хрест, щоб каятися у своїх гріхах, за собою – щоб жалісливо плакати і над провинами інших людей, і усвідомлювати, що він посередник, який стоїть між Богом і людьми.
І щоб не переставав молитися і приносити святу жертву, аж поки не виблагає благодаті і милосердя.
Коли священик приносить жертву, він віддає честь Богові, звеселяє ангелів, будує Церкву, допомагає живим, вимолює вмерлим упокій і сам стає присутнім у всіх ласках.
<< Глава 4 – БАГАТО ЛАСК НАБУВАЮТЬ ТІ, ЩО ДОСТОЙНО ПРИЧАЩАЮТЬСЯ