Глава 3 – ДУЖЕ КОРИСНО ЧАСТО ПРИЧАЩАТИСЯ

Слова учня

Ось я приходжу до Тебе, Господи, щоб із Твого дару мені добро сталося і щоб я звеселився при Твоїй святій вечері, що «у Своїй доброті все готуєш Ти бідному, Боже!» (Пс. 68:11).

Ось у Тобі є все те, чого я можу і повинен бажати. Ти моє спасіння і мій викуп, моя надія і сила, моя краса і слава.

Тому звесели нині душу слуги Твого, «бо до Тебе підношу я, Господи, душу мою» (Пс. 86:4).

Бажаю прийняти Тебе тепер побожно і з честю. Прагну ввести Тебе у свою домівку, щоб я заслужив собі, як Закхей, на Твоє благословення і на те, щоб належати до синів Авраамових.

Моя душа жадна Твого Тіла. Моє серце прагне з’єднатися з Тобою.

Дай мені Себе, і буде з мене. Бо крім Тебе, ніяка втіха нічого не варта.

Я не можу обійтися без Тебе і без Твоїх одвідин не можу жити.

Тому мені треба часто приступати до Тебе і приймати Тебе для мого спасіння, щоб я часом не знемігся в дорозі, коли хто видре від мене хліб небесний.

Бо Ти, наймилосердніший Ісусе, коли навчав єси народи і зціляв усякі недуги, одного разу сказав: «Відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі» (Мт. 15:32).

Зроби ж так тепер зі мною, коли Ти лишив Себе в таїнстві на втіху вірним.

Бо Ти єси мила осолода душі, а хто достойно споживатиме Тебе, той буде мати свою частку і спадкоємство у вічній славі.

Принаймні для мене, що так часто впадаю і грішу, так хутко холону і слабну, конечно треба чистими молитвами, сповідями і святим прийманням Твого Тіла обновлятися, очищатися і зігріватися, щоб я часом, якщо на довший час занедбаю це, не кинув своєї святої постанови.

Бо змисли людини вже змалку мають нахил до злого і, коли Божий лік не поможе їм, вони зразу ж падають у ще гірші гріхи.

Так Святе Причастя відвертає від злого і скріпляє в добрім.

Бо якщо тепер я так часто буваю недбайливий і байдужий, коли причащаюся або служу, то що було б зі мною, якби я не приймав того ліку і не шукав так великої підмоги?

І хоч я не є щодня гідний святої відправи, ані як слід приготовлений, однак буду старатися при нагоді приймати Божі таїнства і ставати учасником такої великої благодаті.

Бо доки вірна душа в смертнім тілі мандрує далеко від Тебе, для неї єдиною найважливішою втіхою є те, що, пам’ятаючи про свого Бога, може побожним серцем приймати свого Улюбленого.

Яка дивна ласкавість Твоєї любови до нас, що Ти, Господи Боже і Творче, який усі духи оживляєш, зволяєш приходити до маленької душечки і з цілим своїм божеством і чоловіцтвом її голодну насищати. О, щасливе те серце і блаженна та душа, яка гідна того, щоб Тебе, Господа Бога свого, побожно прийняти і, приймаючи Тебе, натішитися в повну розкіш духовними радощами!

О, якого великого Господа вона приймає! Якого миленького гостя вітає! Якого приємного товариша пригощає! Якого вірного приятеля знаходить собі! Якого гарного і чесного жениха обіймає – жениха, котрого повинна любити більше за всіх милих і за всі любі бажання!

Перед обличчям Твоїм, найсолодший мій милий, хай замовкне небо і земля з усією своєю красою; бо вся та хвала і окраса, яку вони мають, походять із щедрої ласковости Твоєї, і вона ніколи не досягне величности Імени Твого, мудрість якого незмірна.

<< Глава 2 – У СВЯТОМУ ТАЇНСТВІ ОБ’ЯВЛЯЮТЬСЯ ЛЮДИНІ ВЕЛИКА ДОБРОТА І ЛЮБОВ БОЖА

Глава 4 – БАГАТО ЛАСК НАБУВАЮТЬ ТІ, ЩО ДОСТОЙНО ПРИЧАЩАЮТЬСЯ >>