Господь. Сину, Мені завжди припоручай свою справу, а Я в свою пору все добре поведу.
Зажди на Мій розпорядок, і матимеш користь із того.
Слуга. Господи, я охоче віддаю Тобі всі мої справи, бо моя голова не багато порадити може.
О, якби-то я не так міцно прив’язувався, до того, що випаде, але без вагань здавався на Твою волю!
Господь. Сину, людина нераз за тим, чого бажає, нагальна побивається, але як тільки те здобуде, починає думати інакше: бо потяг до однієї речі не буває тривкий, але він радше переходить від однієї до іншої. Тому не така вже й мала річ навіть у найменшій дрібниці зректися себе.
Правдивий поступ людини вперед – самозречення, а та людина, що відреклася себе, є вельми свобідна і безпечна.
Але віковічний ворог, противник всього того, що добре, не перестає спокушати, але як день, так ніч завзято чатує, щоб зненацька схопити когось у свої зрадливі сіті.
«Пильнуйте й моліться, – каже Господь, – щоб не впасти на спробу…» (Мт. 26:41).
<< Глава 38 – ПРО ДОБРИЙ ЛАД У ДОЧАСНИХ СПРАВАХ І ПРО ТЕ, ЯК УДАВАТИСЯ ДО БОГА В НЕБЕЗПЕКАХ
Глава 40 – ЛЮДИНА САМА ВІД СЕБЕ НЕ МАЄ НІЧОГО ДОБРОГО І НЕ МОЖЕ НІЧИМ ПОХВАЛИТИСЯ >>