Господь. Сину! Я, Господь, кріплю тебе «у день утиску» (Наум. 1:7). Приходь до Мене, коли негаразд з тобою.
Найбільше відвертає втіху з неба те, що запізно звертаєшся до молитви.
Бо ти, поки почнеш Мене ревно благати, тим часом шукаєш усякої іншої втіхи і розваги у світських речах.
Тому буває так, що все те мало що допомагає, доки не пізнаєш, що Я – Той, хто спасає вповаючих на Мене, і крім Мене немає ні доброї поради, ані навіть ліку помічного на довгий час.
А коли вже після бурі твій дух знову підніметься, тоді подужчай у світлі Мого змилування, бо Я близько, щоб усе обновити, не тільки цілком, але й у повну розкіш.
Чи є, може, щось затяжке для Мене, або хіба Я буду схожий на такого, що обіцяє, а не виконує?
Де твоя віра? Стій, не піддавайся і витримай!
Будь терпеливим і мужнім, а в свою пору прийде до тебе втіха.
Дожидайся Мене, чекай, Я прийду і стану тобі в пригоді.
Це спокуса, що нападає на тебе, і нікчемний страх, що тебе тривожить.
Навіщо клопотатися тим, що колись може статися? Хіба тільки для того, щоб безперестанку сумувати. Доволі дневі «своєї турботи!» (Мт. 6:34).
Немає сенсу журитися або тішитися чимось прийдешнім; може, воно й ніколи не станеться.
Але така вже людська природа, що дається ошукати себе таким марам; все-таки так легко піддаватися підшептам ворога – ознака слабкого духа.
Бо йому байдуже, чи він правдою, чи ложжю піддурює і зводить, чи він приводить до упадку замилуванням у теперішніх речах, чи страхом перед сподіваними.
Так нехай же серце твоє «не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27).
Віруй у Мене і вповай на Моє милосердя.
Коли гадаєш, що ти від Мене далеко, то навіть не уявляєш наскільки Я близько коло тебе.
Коли думаєш, що вже, мабуть, усе пропало, тоді нераз саме більша нагода для заслуги і зиску.
Не все ще пропало, коли щось цілком інакше випаде.
Не треба судити по теперішньому своєму стані й перейматися надто тягарем, звідки б він не прийшов, і падати духом так, мов би вже вся надія на порятунок пропала.
Не думай собі, що Я вже тебе навіки покинув, коли на хвилину зіслав на тебе якусь журбу або не дав тобі сподіваної втіхи, – така дорога веде до Царства Небесного.
Без сумніву, для тебе і всіх інших Моїх слуг більша користь із того, коли прикрості досвідчають вас, аніж коли б вам велося завжди так, як самі хочете.
Я знаю тайні мислі. Яка-то велика користь для твого спасіння деколи лишити тебе без утіхи, щоб ти часом не загордився у своєму добробуті і не був надто великої думки про себе.
Те, що Я дав, Я можу відібрати і знову дати, коли мені сподобається.
Якщо дам, то воно Моє єсть, а коли відберу, то твого Я не взяв, бо Моє є «усяке добре давання та дар досконалий» (Як. 1:17).
Коли зішлю на тебе якийсь тягар або прикрість, не ремствуй і не падай духом; Я можу швиденько пільгу дати і весь тягар перемінити в радість.
А все-таки, навіть коли так з тобою чиню, Я справедливий і достойний великої хвали.
Якщо маєш досить розуму і сприймаєш все як слід, то не повинен ніколи через прикрості так тяжко смутитися, але радше тішитися і дякувати за них.
Навпаки, вважай це за єдину радість, що Я не щаджу тебе і боляче б’ю.
«Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас» (Ів. 15:9), сказав Я Своїм любим учням.
Бо ж не на дочасні радощі Я післав їх, але на завзяту боротьбу; не на шанобу, а на зневаги; не на безділля, а на працю; не на впокій, а на терпеливе збирання рясних плодів.
Затям собі, Мій сину, ці слова!
<< Глава 29 – ЯК ТРЕБА БОГА ВЗИВАТИ І БЛАГОСЛОВЛЯТИ, КОЛИ ЖУРБА-ПЕЧАЛЬ НАХОДИТЬ
Глава 31 – ПРО БАЙДУЖІСТЬ ДО СТВОРІНЬ, ЛИШ ТІЛЬКИ Б ЗНАЙТИ ТВОРЦЯ >>