Господь. Сину, не смутись тим, коли хто не добре про тебе думає або скаже таке, чого тобі не мило слухати.
Ти повинен ще гірше про себе думати і нікого не вважати гіршим, ніж ти сам.
Якщо живеш духовно, не будеш так зважати на скоролетючі слова.
Неабияка це мудрість: у прикру хвилю змовчати і серцем звернутися до Мене й не турбуватися людським осудом.
Хай твій спокій не основується на людських язиках: бо чи вони добре, чи зле тебе зрозуміли, то це ще не означає, що ти став іншою людиною.
Де є правдивий мир і правдива слава?
Чи ж не у Мене?
А хто не дбає про те, щоб сподобатися людям, і не боїться викликати в них антипатії, той зазнає великого спокою.
Із невладнаної любови і пустого страху постає весь неспокій серця і розсіяння думок.
<< Глава 27 – ЛЮБОВ ДО СЕБЕ НАЙБІЛЬШЕ ВІДШТОВХУЄ ВІД НАЙВИЩОГО ДОБРА
Глава 29 – ЯК ТРЕБА БОГА ВЗИВАТИ І БЛАГОСЛОВЛЯТИ, КОЛИ ЖУРБА-ПЕЧАЛЬ НАХОДИТЬ >>