Слуга. Благословлю Тебе, небесний Отче, Отче Господа мого Ісуса Христа за те, що Ти зволив згадати про мене, бідного.
«Отець милосердя й Бог потіхи всілякої» (2 Кор. 1:3), дякую тобі за те, що Ти мене, негідного ніякої втіхи, іноді втішаєш Своїм завітанням.
Благословлю Тебе завжди і славлю Тебе з єдинородним Твоїм Сином і Святим Духом, Утішителем на віки вічні.
О, мій Господи Боже, мій святий Улюбленцю! Коли Ти завітаєш до мого серця, ціла душа моя зрадіє.
Ти моя слава і радощі мого серця; ти моя надія і мій захист у день моєї журби (Пс. 3:4; 58:17).
Але тому, що я досі ще слабенький у любові та недосконалий у чесноті, я потребую Твого скріплення і Твоєї втіхи; тому провідуй мене частіше і навчай мене Святого Закону.
Очисти мене від поганих пристрастей і зціли моє серце від усяких невладнаних бажань, щоб я, серцем здоровий і як сльоза чистий, став здатним до любови, твердим на терпіння і стійким у витривалості.
Господь. Любов – це велика річ, справді велике добро, бо вона дає пільгу всяким тягарям і спокійно зносить усякі прикрості.
Бо вона двигає тягар, мов без ваги, і всяку гіркоту підсолоджує до смаку.
Благородна любов до Ісуса заохочує до великих діл і будить бажання щораз то більшої праведности.
Любов бажає линути вгору, а не задержуватися ні на яких низьких речах.
Любов хоче бути свобідною і далекою від усякого світового вподобання, щоб могла без перешкод прозирати вглиб серця, щоб не далася обплутати якійсь дочасній користі й аніякій втраті зламати себе.
Нема нічого вищого, нічого просторішого, нічого завершенішого, ні ліпшого – ні на небі, ні на землі – за любов; бо любов з Бога родилася і не може знайти спочинку, як тільки в Бозі, помимо усіх створінь.
Хто любить, той літає, ширяє і веселиться; він свобідний і ніщо не зв’язує його.
Він дає все за все і все у всім має, бо знаходить спочинок в одному Найвищому над усі дібри, від якого випливає і приходить усіляке добро.
Він не зглядається на дари, але над усі дібри він звертається до Давця.
Любов не відчує тягаря, не зважає на труди; вона більше хоче, ніж може; вона не жаліється на неможливість, бо вважає, що все можна і все вільно.
Тим-то вона всесильна, творча і має успіх там, де слабне і впадає той, хто не любить.
Любов не засипає і навіть у сні не задрімає.
Вона в утомі не знемагається, утискові не дається пригнічувати себе, зі страху не бентежиться, а вибухає невпинним полум’ям і палаючим смолоскипом безпечно пробивається вгору.
Хто любить, той знає вагу цього слова.
Бо голосним кличем у вухах Божих є вже саме гаряче бажання душі, яка мовить: «Мій Боже, моя любове! Ти увесь мій, і я вся Твоя».
Молитва за любов Божу
Слуга. Дай мені волю в любові, хай я навчуся всім серцем скоштувати, яка-то солодка річ – любити й у любові купатися й поринати.
Хай любов візьме мене у свої обійми, коли я з превеликого жару і нестями знімуся понад себе.
Співатиму пісню любови, полину вгору за Тобою, моїм миленьким. Хай у Твоїй хвалі розпливається душа моя, радіючи з любови.
Хочу любити Тебе більше, ніж себе, а себе тільки ради Тебе, і в Тобі любити всіх, що справді Тебе люблять, як велить той закон любови, що від Тебе походить.
Господь. Любов буває жвава, щира, ніжненька, приємна та мила, кріпка, терпелива, вірна, розважна, спокійна, мужня і користи для себе ніколи не шукає.
Бо коли хтось тільки себе пильнує, тоді він відстає від любови.
Любов буває обережна, покірлива, простодушна, не розбещена, не легкодумна і за марниці вона не дбає: вона твереза, чиста, стала, тихомирна і добре стереже всіх змислів.
Любов підлегла і послушна настоятелям; у своїх власних очах маловажна і благенька, богомільна і вдячна Богу, вона постійно на Нього вповає і покладає надію, навіть тоді, коли Бог відступить від неї, бо в любові ніхто не живе без терпіння.
Хто не готовий усе терпіти і здатися на волю Улюбленця, той не гідний зватися Його поклонителем.
Хто щиро любить, той повинен охоче приймати усякий тягар і прикрість задля свого любого і не відступати від нього через немилі випадки.
<< Глава 4 – ПЕРЕД БОГОМ ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ ПО ПРАВДІ І ПОКІРНО