Господь. Сину, ти ще не є вірний і поміркований поклонитель.
Слуга. Чому ні, Господи?
Господь. Бо через благеньку прикрість кидаєш те, що розпочав робити, і дуже пожадливо шукаєш утіхи.
Хто вірно любить, той не податливий спокусам і не вірить хитрим підшептам ворога.
Як Я йому в щасті милий, так і в нещасті не осоружний.
Поміркований поклонитель зважає не так на дарунок милого, як на любов Давця.
Для нього важливіша прихильність серця, ніж вартість дарунку, і всі дари він ставить нижче від самого Любого.
Щирий поклонитель зупиняється не на дарі, а на Мені понад усі дари.
Тому-то не все ще втрачено, коли часом не маєш у серці такого святого почуття до Мене або до Моїх святих, як би ти собі того бажав.
Таке святе і солодке почуття, яке ти часами відчуваєш у серці, це наслідок зіслання благодаті й неначе присмак небесної батьківщини; та на нього нетреба занадто вповати, бо воно прийде і відійде.
Але зате боротьба з нападами лукавого на душу і погордження підшептами диявола – це ознака чесноти і великої заслуги.
Тому не турбуйся ніякими химерними дивами, коли вони находять на тебе.
Непохитно тримайся своєї постанови і простої дороги до Бога.
Це не буде мана, коли часом несподівано впаде на тебе затьмарення і одразу повертаєшся назад до звичайних недоладностей серця.
Бо ти терпиш їх радше по неволі, ніж співдієш з ними; і поки вони тобі не припадають до вподоби і ти противишся їм, вони будуть для тебе заслугою, а не стратою.
Знай, що прадавній ворог старається всіма силами вмертвити твоє святе бажання і відтягнути тебе від усякої побожної практики, а саме: від почести для святих, від побожного розгадування Моїх мук, від корисних міркувань про гріхи, від пильнування свого серця і від богоугодної постанови в чеснотах вперед поступати.
Він підсуває цілі хмари поганих думок, щоб завдати тобі туги та страху і відвернути від молитви і святого читання.
Йому не до вподоби покірна сповідь, а коли б міг, він не допустив би навіть до Св. Причастя.
Не вір йому і не зважай на нього, як би часто він не наставляв на тебе свої спокусні тенета.
Коли він підсуває тобі погану і нечисту думку, його звинувачуй. Кажи йому так: «Йди геть, нечистий духу! Сором тобі, мерзенний, ти страх поганий, коли таке шепчеш мені на вухо.
Геть забирайся від мене, ти, лукавий зводителю, нічого зі мною не вдієш! Зі мною буде Ісус, мов той хоробрий борець, а ти станеш бентежитися.
Волію радше вмерти і перетерпіти всі муки, ніж тобі потурати.
Мовчи і занімій, вже більше не хочу чути тебе, хоч би ти мав ще більше пакостей придумувати».
«Господь моє світло й спасіння моє, кого буду боятись?» (Пс. 27:1).
Хай полки стають проти мене, моє серце не злякається (Пс. 27:3). Господь моя поміч і моє визволення (Пс. 19:15).
Борись, як мужній войовник, а коли часом у знемозі впадеш, збирай наново свої сили, більші ніж перше, і вповай на ще більшу благодать Мою, але дуже остерігайся марної певности за себе і гордости.
Бо через це багато людей блукають і нераз попадають у сліпоту майже незцілиму.
Той упадок гордих, що нерозумно на себе вповають, хай буде тобі пересторогою і спонукою до сталої покори.
<< Глава 5 – ПРО ЧУДОВЕ ДІЯННЯ БОЖОЇ ЛЮБОВИ