Господь. Сину, поводься переді Мною по правді і шукай Мене без упину в простоті свого серця.
Хто по правді поводиться переді Мною, той безпечний від лихих нападів і правда визволить його від зводителів і наклепів безбожних людей.
Коли правда освободить тебе, ти станеш справді вільний і не будеш журитися пустими поговірками людей.
Слуга. Господи, це правда! благаю, хай так станеться зі мною, як Ти кажеш.
Твоя правда нехай навчає мене, нехай стереже мене і нехай захоронить мене аж до блаженного кінця.
Нехай вона очистить мене від усякого поганого пожадання і невладнаної любови, і я стану приставати з Тобою серед великої свободи серця.
Господь. Я тебе навчу, – каже Правда, – того, що праведне і Мені миле.
Згадай про свої гріхи з великим смутком і гірким жалем і ніколи не думай собі, що ти що-небудь значиш через свої добрі діла.
Насправді ти грішник, підлеглий та обплутаний багатьма пристрастями.
Ти постійно пильнуєш того, що є нічим; хутко падаєш, хутко даєш поконати себе, хутенько непокоїшся і хутенько опускаєшся.
Нічого нема в тобі такого, чим би ти міг похвалитися, бо ти далеко слабший, ніж сам це усвідомлюєш.
Усе те, що ти вчиниш, нехай не видається тобі чимось великим.
Хай ніщо не здається ні чимось величним, ані дорогоцінним, ані дивовижним, ані поважним; ніщо ж не є ані величне, ані варте хвали, ані пожадане, окрім того, що вічне.
Над усе хай подобається тобі віковічна Правда, а твоя превелика нікчемність хай тобі завжди буде осоружною.
Нічого так не бійся, так не осуджуй, так не остерігайся, як своїх вад і гріхів; вони мають бути тобі прикріші за всякі інші дочасні втрати.
Деякі люди нещиро поводяться зі Мною: вони з цікавости і високодумства хочуть знати Мої тайни і збагнути Божу силу, та не дбають про себе і своє спасіння.
Через свою гордість і цікавість вони нераз попадають у великі спокуси і гріхи, бо Я їм супротивний.
Бійся суду Божого, дрижи перед гнівом Всемогутнього.
Не вмішуйся в діла Найвищого, а радше розглянься у своїх гріхах: скільки ти провинився і скільки добрих діл ти занехаяв.
Дехто виявляє свою побожність тільки в книжках, дехто в образах, дехто ж у зовнішніх знаках-подобах.
Дехто часто має Мене на язиці, але мало коли в серці.
Але бувають такі, просвічені в умі та очищені в серці, що постійно пильнують вічних дібр, неохоче слухають світових розмов і з болем серця заспокоюють конечні потреби природи; ось вони чують, як дух Правди їм у серці промовляє.
А він навчає їх погорджувати земними речами і любити те, що небесне: не дбати про світ, а як день, так ніч бажати собі неба.
<< Глава 3 – БОЖІ СЛОВА ТРЕБА СЛУХАТИ В ПОКОРІ – А БАГАТО ЛЮДЕЙ НЕ ЗВАЖАЄ НА НИХ