Господь. Послухай, сину, Моїх слів, вищих за все знання філософів і мудреців цього світу.
Слова Мої – це «дух і життя» (Ів. 6:63), і не годиться тлумачити їх на людський лад.
Не годиться обертати їх у собі на пусту вподобу, а треба слухати у мовчанні і приймати з глибокою покорою і з великою любов’ю.
Слуга. І я сказав: «Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його, щоб його заспокоїти від лиходення (Пс. 94:12-13) і щоб він не пропав марно на землі».
Господь. Я, – каже Господь, – споконвіку навчав пророків, і ще донині не перестаю промовляти до всіх, але багато є таких людей, які глухі і закаменілі до Моїх слів.
Чимало людей більш охоче слухають світ, ніж Бога, вони радше підуть за бажанням свого тіла, ніж за волею Божою.
Світ обіцяє речі дочасні і маловажні, то й прислуговуються йому з великою жадобою – а Я обіцяю найвище і вічне добро та людські серця холодні.
Хто в кожній речі так запопадливо Мені служить і слухає Мене, як люди служать світові та його вельможам? «Соромся, Сидоне, сказало бо море» (Іс. 23:4), а коли питаєш, чому? – то послухай.
За сяким-таким прибутком подаються люди в далекий світ, а за вічним життям ні один не рухне ногою по землі.
Побиваються за благеньким доходом, нераз через один шеляг сваряться, за марницю і маловажну обіцянку не вагаються день і ніч клопотатись.
Але, о сором! за незмінне добро, за неоціненну нагороду, за найвищу честь і безконечну славу лінуються хоч трохи потрудитися.
Тому стидайся, ти, лінивий та ремствуючий слуго, що тамті похопніші до загибелі, ніж ти до життя. Вони більше раді марності, ніж ти правді.
Це правда, що їхня надія нераз обманює, але Моя обітниця ніколи не зводить і не кидає марно того, хто вповає на Мене.
Що Я обіцяв, те дам, що прорік, те сповню, якщо тільки аж до самого кінця вірно будеш любити Мене.
Закарбуй Мої слова у своєму серці й пильно розважай над ними, бо в час проби вони стануть тобі у великій пригоді.
Чого ти ще не розумієш тепер, як читаєш, то зрозумієш у день Моїх відвідин.
Звичайно Я двояко відвідую Свої вибрані душі: пробою і втіхою.
І дві науки Я їм читаю щодня: одною картаю їхні хиби, а другою заохочую до поступу в чеснотах.
Хто чує Мої слова, а нехтує ними, той матиме на себе суддю в останній день.
Молитва за ласку побожности
Слуга. Господи, Боже мій! Ти є все моє добро!
А хто ж я такий, що смію з Тобою розмовляти?
Я Твій найнужденніший слуга і нікчемний хробачок, далеко нужденніший і нікчемніший, аніж гадаю і ніж можу це висловити.
Однак спом’яни, Господи, що я є ніщо, нічого не маю і нічого не значу.
Ти єдиний добрий, справедливий і святий, Ти все можеш, усе даєш і все сповняєш, одного тільки грішника Ти покидаєш.
«Пам’ятай милосердя Своє» (Пс. 25:6) і наповни моє серце Твоєю благодаттю, бо Ти не хочеш, щоб Твої діла стояли пусткою.
Як я зможу втриматися в цьому нужденному житті, коли не скріпить мене Твоє милосердя і Твоя благодать?
Не відвертай від мене Свого лиця, не відкладай Своїх відвідин, не відбирай від мене Свої втіхи, щоб моя душа не стала перед Тобою, «як води пересохла земля!» (Пс. 143:6).
Господи, «навчи мене волю чинити Твою» (Пс. 143:10); навчи мене поводитися перед Тобою гідно і покірливо.
Бо Ти єси моя мудрість, Ти по правді мене знаєш і знав тоді, поки ще світ настав і поки я на світ народився.
<< Глава 2 – ЯК ПРАВДА ПРОМОВЛЯЄ В СЕРЦІ БЕЗ ГОМОНУ СЛІВ
Глава 4 – ПЕРЕД БОГОМ ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ ПО ПРАВДІ І ПОКІРНО >>