Чого людина чи в себе, чи в інших не може виправити, те має терпеливо зносити, доки Бог інакше не повелить.
Подумай, може воно й краще для твоєї проби і терпеливости, без якої наші чесноти небагато можуть мати ваги.
Однак супроти таких перепон маєш молити Бога, щоб зволив прийти тобі на поміч і щоб міг ти спокійно їх переносити.
Якщо хтось одного або другого напоумлення не послухає, не сперечайся з ним, а понадійся на Бога: нехай буде Його воля і честь у всіх слуг Його. Він вміє добре й зле на добре обернути.
Старайся терпеливо зносити чужі вади і всілякі немочі; бо і в тебе є чимало такого, що інші люди мусять теж зносити.
Якщо не можеш зробити себе таким, яким бажаєш, як можеш когось іншого направити на свій лад?
Ми раді бачити інших без недоліків, але своїх власних хиб не виправляємо.
Хочемо, щоб інші люди цілковито виправилися, а самі не хочемо поборювати свої вади.
Нам не до вподоби широка свобода інших людей, а не хочемо, щоб хтось заборонив нам те, чого просимо.
Хочемо, щоб лиш інших в’язали устави, а самі не бажаємо далі обмежувати себе.
Як добре видно, що ми рідко коли судимо ближніх так, як себе самих.
Якщо б усі були без догани, то що тоді мали б терпіти від інших ради Бога?
Тим часом сам Бог велів носити тягарі один одного (Гал. 6:2), бо ніхто не без вади, ніхто не без тягаря, ніхто без інших не обійдеться, ніхто ж сам із себе не є мудрий; але треба нам взаємно терпіти один одного, взаємно втішати, допомагати один одному, навчати і впоминати.
А скільки в кого буде чесноти, те найкраще виявиться, як трапиться якась пригода.
Бо пригоди не роблять чоловіка слабким: вони тільки показують, який він.
<< Глава 15 – ПРО ВЧИНКИ, ЗДІЙСНЕНІ В ЛЮБОВІ