Зверни свої очі на себе і остерігайся судити діла інших людей.
Судячи інших, людина даремно трудиться, дуже часто помиляється і легко впадає у гріх; а коли судить і перебирає свої вчинки, тоді завжди з користю працює.
Нераз ми судимо про річ так, як вона лежить на серці: бо через власну любов ми легко втрачаємо справедливий суд.
Коли б Бог постійно був єдиним нашим наміренням і бажанням, ми не непокоїлися б так будь-чим, якщо воно противне нашим змислам.
Але нераз у нашому серці щось таке станеться, або навіть зайде до нього зі світу, що теж тягне нас до себе.
Багато людей у тому, що роблять, потайки себе самих шукають і навіть не знають цього.
І здається, що живуть вони у блаженному спокої, поки все йде так, як вони бажають і як їм подобається.
Але нехай станеться інакше, ніж вони собі бажають, одразу непокояться і сумують.
Через різницю в уподобаннях і думках досить часто постає незгода між приятелями і сусідами, між духовними і богомільними.
Нелегко покинути стару звичку і ніхто не дасться радо повести себе далі, ніж його очі бачать.
Якщо будеш на свій розум або здібності опиратися більше, ніж на непереможну силу Ісуса Христа, рідко коли і не скоро станеш просвіченим чоловіком; бо так Бог хоче, щоб ми Йому цілим серцем підлягали і на крилах гарячої любови піднімалися понад увесь наш розум.
<< Глава 13 – ПРО ОПІР СПОКУСАМ