Ми могли б мати святий спокій, якщо б перестали займатися чужими словами й ділами, які нас зовсім не стосуються.
Яким чином може довгий час лишитися в спокої той, хто втручається в чужі справи, хто шукає між людьми пригоди, хто мало або рідко коли в серці збирає свої гадки докупи?
Блаженні простодушні, бо вони заживуть святого спокою.
Чому декотрі святі були такі праведні і такі богомисленні?
Тому, що вони дуже старалися вмертвити в собі всі земні бажання і завдяки тому могли всією снагою серця прив’язатися до Бога і свобідно віддатися Йому.
Ми надміру займаємося власними забаганками й забагато клопочемося речами, що проминають.
Також ми рідко коли цілковито позбуваємося хоч би одної хиби і нема в нас з дня на день запалу до поступу; тому лишаємося холодними і літеплими.
Коли б ми для себе цілком завмерли і в серці нічим не були заплутані, аж тоді могли б розуміти Божі речі і закоштувати дещо з небесного боговидіння.
Єдина та найбільша перепона полягає в тому, що ми не є свобідні від пристрастей і похотей і не намагаємося йти дорогою праведности святих.
Як тільки натрапляємо на найменшу перепону, зразу ж падаємо духом і звертаємось до людських утіх.
Якщо б ми силкувалися, як хоробрі мужі, витримати в боротьбі, напевно зійшла б на нас поміч Божа з неба.
Бо Той, хто надихає нас на боротьбу за перемогу, готовий допомогти борцям, які вповають на Його благодать.
Якщо наш поступ у побожності ґрунтується тільки на деяких видимих практиках, то скоро прийде кінець нашому богоміллю.
Тож приложім сокиру до кореня, щоб очиститися від пристрастей і мати спокій у серці!
Якщо б ми щороку викорінювали в себе хоч одну ваду, то дуже швидко стали б праведними мужами.
Але тим часом нераз бачимо протилежне: ми були кращі і чистіші на початку нашого навернення на дорогу праведности, ніж кілька десятків літ після обітів.
Ревність і поступ повинні б із дня на день зростати; а нині це вже велика річ, коли хтось зможе зберегти хоч частину первісної ревности.
Якщо б спочатку ми хоч трохи присилували себе, тоді пізніше могли б все чинити легко і радо.
Тяжка то річ, позбуватися звички, але ще тяжче противитись власній волі.
Та коли ти не перемагаєш того, що мале і легке, то як побореш те, що тяжче?
Протився зараз, на початку, своїм нахилам, позбудься злої звички, щоб вона поволі не довела тебе до більшої вади.
О, коли б ти зважив, скільки спокою собі, скільки радости іншим людям ти міг би принести добрим ладом у своїй душі, я вірю, що ти став би запопадливіше дбати про духовний поступ.
<< Глава 10 – ТРЕБА УНИКАТИ НЕПОТРІБНОЇ БАЛАКАНИНИ