Книга Премудрості Ісуса, сина Сирахового написана після завершення єврейського канону священних книг Старого Завіту і належить до другоканонічних книг.
На відміну від інших неканонічних книг, письменники яких залишилися невідомими, письменник цієї книги називає себе Ісусом, сином Сираха (50:27). З тексту книги нам стає відомо, що він був жителем Єрусалиму, книжником, досвідченим у Законі і Пророках. Для набуття знань він багато подорожував чужими країнами, вивчав устої людей та терпів чимало лих і гонінь.
У ті часи Палестина перейшла під панування династії Селевкідів. Володарі наполегливо поширювали елліністичну культуру. Виникла загроза ослаблення і згасання віри батьків. За таких обставин постала Книга Сираха. Її автор був віруючою людиною, дуже прив’язаною до традицій мудрості, сповнений поваги до Закону Божого. Усе це він прагнув передати своїм учням, протиставивши небезпечним нововведенням. Свої думки, спостереження і дорожні записи він зібрав у книгу, яку закінчив за часів первосвященика Єлеазара (287-265 рр. до Р. Х.). Цей Єлеазар послав в Александрію сімдесят два тлумача для перекладу Священного Писання грецькою мовою. Між посланими був і Ісус, ім’я якого знаходиться в списку перекладачів в Арістея.
Книгу Премудрості Ісуса, сина Сирахового написану єврейською мовою (правдоподібно, що в ті часи вона мала назву «Мудрість Сираха»), переклав грецькою онук Бен Сираха близько 230 р. до Р.Х. У пролозі перекладач оповідає коли і за яких обставин він узявся до праці. Саме в грецькому перекладі дійшла до нас ця книга. Єврейський же оригінал, що довгий час вважався втраченим, був знайдений завдяки інтенсивному пошуку біблійних рукописів і знахідкам біблійної археології. Так, у 1896 році англійськими дослідницями Агнес Л’юїс і Маргарет Гібсон у Каїрі був знайдений шкіряний сувій, ідентифікований Соломоном Шехтером як єврейський текст книги Ісуса, сина Сирахового. У 1963 році фрагменти єврейського тексту цієї книги були знайдені при розкопках у фортеці Масада.
Значення книги в християнстві
Незалежно від неканонічного походження, книга спрадавна вважалася глибоко-повчальною для тих, хто шукає уроків мудрості і благочестя. Подвижники Церкви нерідко користувалися виразами премудрого сина Сирахового для підтвердження своїх учительних думок. У 85 апостольському правилі юнакам радиться вивчати “Премудрість багатовченого Сираха”. У 39 пасхальному посланні св. Афанасія Александрійського книга Премудрості Ісуса, сина Сирахового призначається для повчального читання людям, які готуються прийняти Св. Хрещення. Св. Іоанн Дамаскін називає її “прекрасною і дуже корисною” книгою.
Високе значення цій книзі надавав і Мартін Лютер, який писав: “Корисна для народу, оскільки її мета – зробити громадянина чи господаря богобоязливим, благочестивим і мудрим”.
Підготував Михайло Лукін