Книга Виходу 16-17
Ізраїльтяни опинилися тепер у великій пустелі і поступово переходили з місця на місце. В пустелі дуже гаряче, і перебувати там важко, тож люди почали бідкатися й дорікати Мойсееві, що їм не вистачає їжі. Тоді Бог зіслав особливу їжу для людей. Щоранку крупинки солодкого хліба – манни – опадали з неба на землю, і люди могли її збирати. Ввечері Бог посилав на табір перепелиць, їх можна було ловити і готувати з них страви.
Куди б не йшов ізраїльський народ, Бог завжди піклувався про нього, посилаючи йому щоранку з неба манну. Та одного дня люди прибули у місце, де не було питної води. Тож народ знову почав скаржитися Мойсееві: «Дай нам пити!»
Мойсей помолився до Бога. Бог вказав йому на велику скелю і сказав: «Вдар своєю палицею по скелі». Мойсей зробив так, як велів йому Господь, і одразу зі скелі потекла вода. Тепер люди могли пити стільки, скільки їм хотілося. Бог знову допоміг Своєму народові.
