Сім знамень (12-14 розділи). Церква і царство звіра

Жінка, що одягнена в Сонце, Альбрехт Дюрер

Далі тайновидець усе виразніше зображує перед читачами розділення людства на два протилежні табори – Церкву і царство звіра. У попередніх розділах апостол Іоан почав знайомити читачів з Церквою, говорячи про запечатаних, про Єрусалимський храм і про двох свідків, і в 12-му розділі він показує Церкву в усій її небесній славі. Одночасно з цим він виявляє і її головного ворога – диявола-дракона. Видіння Жінки, одягненої в сонце, і дракона показує, що війна між добром і злом виходить за межі матеріального світу і простягається на ангельській світ. Апостол показує, що у світі безтілесних духів існує свідома зла істота, яка з відчайдушною завзятістю веде війну проти відданих Богу ангелів і людей. Ця війна зла з добром, що пронизує все існування людства, почалася ще в ангельському світі до створення матеріального світу. Як ми вже казали, тайновидець описує цю війну в різних частинах Апокаліпсису не в її хронологічній послідовності, а в різних фрагментах, або фазах.

Видіння Жінки нагадує читачу Божу обіцянку Адаму та Єві про Месію (про Жіноче Сім’я), Який зітре голову змія (Буття 3:15[1]). Можна було б подумати, що в 12-му розділі під Жінкою мається на увазі Діва Марія. Проте з подальшої розповіді, в якій говориться про інших нащадків Жінки (християн), видно, що тут під Жінкою треба розуміти Церкву. Сонячне сяйво Жінки символізує моральну досконалість святих і благодатне осяяння Церкви дарами Святого Духа. Дванадцять зірок символізують дванадцять племен Нового Ізраїлю – тобто сукупність християнських народів. Муки Жінки під часів пологів символізують подвиги, поневіряння і страждання служителів Церкви (пророків, апостолів та їхніх наступників), що були понесені ними при поширенні Євангелія у світі і при затвердженні християнських чеснот серед своїх духовних чад. (“Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос!” – казав апостол Павло галатським християнам (Гал. 4:19)).

Первісток Жінки, “Якому належало пасти всі народи залізним жезлом” – це Господь Ісус Христос (Псалом 2:9[2]; Одкр. 12:5[3] і 19:15[4]). Він – Новий Адам, Який став головою Церкви. “Піднесення” Немовляти, очевидно, вказує на вознесіння Христа на Небо, де Він сів “праворуч Отця” і відтоді управляє долями світу.

Святий Михаїл, що б’ється з Драконом, Альбрехт Дюрер

І з’явилось інше знамення на небі: ось, дракон величезний червоний з сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім вінців. Хвіст його захопив з неба третю частину зірок і кинув їх на землю” (Одкр. 12:3,4). Під цими зірками тлумачі розуміють ангелів, яких гордий Денниця-диявол збунтував проти Бога, внаслідок чого на Небі сталася війна. (Це була перша революція у всесвіті!). На чолі добрих ангелів виступив архангел Михаїл. Ангели, що збунтувалися проти Бога, зазнали поразки і не змогли втриматися на Небі. Відпавши від Бога, вони з добрих ангелів стали бісами (демонами). Їхнє пекельне царство, назване безоднею чи пеклом, стало місцем мороку і страждань. Згідно з думкою деяких святих, війна, описана тут апостолом Іоаном, сталася в ангельському світі ще до створення матеріального світу. Наводиться вона тут з метою пояснити читачу, що дракон, який переслідуватиме Церкву в подальших видіннях Апокаліпсису, занепалий Денниця – одвічний ворог Божий.

Отже, зазнавши поразки на Небі, дракон з усією люттю ополчається на Жінку-церкву. Його зброя – чисельні спокуси, які він спрямовує на Жінку подібно до бурхливої річки. Але вона рятується від спокус втечею в пустелю, тобто добровільною відмовою від життєвих благ і зручностей, якими дракон намагається її полонити. Два крила Жінки – це молитва і піст, якими християни одухотворяються і робляться недосяжними для дракона, що повзає по землі, як змій (Буття 3:14[5]; Марка 9:29[6]).

Примітка. Вираз “часу, часів і півчасу” – 1260 днів або 42 місяці (Одкр. 12:6-15) – відповідає трьом з половиною рокам і символічно означає період гонінь. Три з половиною роки тривало громадське служіння Спасителя. Приблизно стільки часу тривали гоніння на віруючих за царя Антиоха Єпифана, імператорів Нерона та Доміціана. У той же час, числа в Апокаліпсисі слід розуміти образно.

  1. Значення Апокаліпсису та інтерес до нього
  2. Час, місце і мета написання Апокаліпсису
  3. Зміст, план і символіка Апокаліпсису
  4. Листи до семи церков (2-3 розділи)
  5. Видіння небесного Богослужіння (4-5 розділи)
  6. Зняття семи печатей. Видіння чотирьох вершників (6-й розділ)
  7. Сім труб. Збереження обраних. Початок природних лих (7-11 розділи)
  8. Сім знамень (12-14 розділи). Церква і царство звіра
  9. Звір, що вийшов з моря, і звір, що вийшов із землі (13-14 розділи)
  10. Сім чаш. Посилення богоборчої влади. Суд над грішниками (15-17 розділи)
  11. Суд над Вавилоном, антихристом і лжепророком (18-19 розділи)
  12. 1000-річне Царство святих. Суд над дияволом (20 розділ). Воскресіння мертвих і Страшний суд
  13. Нове Небо і нова Земля. Вічне блаженство (21-22 розділи)
  14. Висновок

[1] І ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту.

[2] Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх.

[3] І народила вона немовля чоловічої статі, якому належить пасти всі народи залізним жезлом; і піднесене було дитя її до Бога і престолу Його.

[4] З уст же Його виходить гострий меч, щоб ним уражати народи. Він пасе їх жезлом залізним; Він топче точило вина лютости і гніву Бога Вседержителя.

[5] І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого.

[6]  І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.