Зміст, план і символіка Апокаліпсису

Звір із сьома головами та число його 666, Альбрехт Дюрер

Апокаліпсис завжди привертав до себе увагу християн, особливо в той час, коли різні лиха і спокуси з більшою силою починали хвилювати громадське і церковне життя. Між тим образність і таємничість цієї книги робить її дуже важкою для розуміння, а тому для необережних тлумачів завжди є ризик виходу за межі істини до нездійсненних надій і вірувань. Так, наприклад, жахи гонінь, які зазнавали християни в першому столітті, тлумачились у світлі Апокаліпсису і через це давали деяким привід вірити, що настали “останні часи” і близьке Друге пришестя Христове. Така думка виникла вже в першому столітті.

Апокаліпсис можна правильно зрозуміти тільки пов’язуючи зі змістом усієї Біблії. Особливістю багатьох пророчих видінь – як старозавітних, так і новозавітних – є принцип з’єднання декількох історичних подій в одному видінні. Іншими словами, духовно споріднені події, віддалені одне від другого на багато століть і навіть тисячоліть, зливаються в одну пророчу картину, що об’єднує в собі події різних історичних епох.

Як приклад подібного синтезу подій можна навести пророчу бесіду Спасителя про кінець світу. У ній Господь говорить одночасно про руйнування Єрусалиму, яке сталося через 35 років після Його розп’яття і про час перед Його Другим пришестям. (Мф. 24-й розділ; Мк. 13-й розділ; Лк. 21-й розділ). Причина такого об’єднання подій полягає в тому, що перше ілюструє і пояснює друге.

Нерідко старозавітні пророцтва говорять одночасно про благотворну зміну людського суспільства в новозавітній час і про нове життя в Царстві Небесному. У даному випадку перше служить початком другого (Іс. (Ісаї) 4:2-6[1]; Іс. 11:1‑10[2]; Єр. (Єремії) 23:5-6[3]; Єр. 33:6-11[4]; Авв. (Аввакум) 2:14[5]; Соф. (Софонія) 3:9-20[6]). Старозавітні пророцтва про руйнування халдейського Вавилону говорять одночасно і про знищення царства антихриста (Іс. 13-14 й 21 розділи; Єр. 50-51 розділи). Подібних прикладів злиття подій в одному пророцтві існує чимало. Такий метод об’єднання подій за ознакою їхньої внутрішньої єдності використовується для того, щоб допомогти віруючій людині зрозуміти суть подій на основі того, що їй вже відомо, залишаючи осторонь другорядні історичні подробиці, які нічого не пояснюють.

Як ми побачимо далі, Апокаліпсис складається з ряду багатошарових композиційних видінь. Тайновидець показує майбутнє в перспективі минулого і сьогодення. Так, наприклад, багатоголовий звір у 13-19 розділах – це і сам антихрист, так і його попередники: Антиох Єпифан, так яскраво описаний у пророка Даниїла, – це і Римські імператори Нерон і Доміціан, які переслідували апостолів Христових, а також подальші вороги Церкви.

Два свідки Христових у 11-му розділі – це викривачі антихриста (Енох та Ілля), і їхні прообрази – апостоли Петро і Павло, а також усі проповідники Євангелія, які здійснюють свою місію у світі, ворожому християнству. Лжепророк у 13-му розділі – це уособлення всіх, хто насаджує неправдиві релігії, серед яких найяскравішим представником буде лжепророк часів антихриста. Щоб зрозуміти, чому апостол Іоан об’єднував різні події і різних людей в одному образі, потрібно врахувати, що він писав Апокаліпсис не лише для своїх сучасників, але для християн усіх часів, яким належало зазнати аналогічні переслідування і скорботи. Апостол Іоан розкриває загальні методи зваблювання, а також показує вірний спосіб уникнути їх, щоб бути вірним Христу до смерті.

Так само і суд Божий, про який неодноразово говорить Апокаліпсис – це і Страшний суд Божий і всі приватні суди Божі над окремими країнами і людьми. Сюди входить і суд над всім людством за часів Ноя, і суд над древніми містами Содомом і Гоморрою за Авраама, і суд над Єгиптом за Мойсея, і двократний суд над Іудею (за шість століть до Різдва Христового і знову в сімдесятих роках нашої ери), і суд над древньою Ниневією, Вавилоном, над Римською імперією, над Візантією і вже порівняно недавно – над Російською імперією. Причини, що викликали праведне покарання Боже, завжди були одні й ті самі: невіра людей та їхні беззаконня.

Битва Ангелів, Альбрехт Дюрер

В Апокаліпсисі помітна певна позачасовість. Витікає вона з того, що апостол Іоанн споглядав долі людства не із земного, а з небесного ракурсу, куди його звів Дух Божий. В ідеальному світі біля престолу Всевишнього зупиняється потік часу і перед духовним поглядом з’являється одночасно сьогодення, минуле і майбутнє. Мабуть тому автор Апокаліпсису деякі події майбутнього описує, як минулі, а минулі – як сьогодення. Наприклад, війна ангелів на Небі і повалення звідти диявола – події, що сталися ще до створення світу, описуються апостолом Іоаном так, ніби вони сталися на зорі християнства (Одкр. 12 розділ). Таким чином, тайновидець не викладає в хронологічній послідовності події, а розкриває суть тієї великої війни зла з добром, яка йде одночасно на кількох фронтах і охоплює як матеріальний, так і ангельський світ.

Поза сумнівом, що деякі пророцтва Апокаліпсису вже збулися (наприклад, відносно долі семи малоазійських церков). Пророцтва, що збулися, повинні допомогти нам зрозуміти ті пророцтва, яким ще належить виконатися. Проте, застосовуючи видіння Апокаліпсису до тих або інших конкретних подій, треба враховувати, що такі видіння містять у собі елементи різних епох. Тільки із завершенням доль світу і покаранням останніх ворогів Божих усі подробиці апокаліптичних видінь будуть здійснені.

Апокаліпсис написаний за натхненням Духа Святого. Його правильному розумінню найбільше заважає відхід людей від віри та істинно християнського життя, що завжди веде до притуплювання, а то і повної втрати духовного зору. Відданість сучасної людини гріховним пристрастям служить причиною того, що деякі сучасні тлумачі Апокаліпсису хочуть бачити в ньому лише одне іносказання, і навіть саме Друге пришестя Христове вчать розуміти не буквально, а лише як образ. Історичні події і особи нашого часу переконують нас у тому, що бачити в Апокаліпсисі лише одні образи означає бути духовно сліпим, настільки нинішні події нагадують страшні образи та видіння Апокаліпсису.

Апостол Іоан у своїх видіннях поступово розкриває перед читачем різні сторони війни між добром і злом, і показує процес духовного самовизначення в людях, у результаті якого одні з них стають на бік добра, інші – на бік зла. Впродовж розвитку світового конфлікту Суд Божий постійно відбувається над окремими людьми і народами. Перед кінцем світу зло надмірно посилиться, а Церква земна вкрай ослабне. Тоді Господь Ісус Христос прийде на землю, усі люди воскреснуть, і відбудеться над світом Страшний суд Божий. Диявол та його прибічники будуть засуджені на вічні муки, для праведників же почнеться вічне, блаженне життя в Раю.

При послідовному читанні Апокаліпсис можна розділити на наступні частини:

  1. Вступна картина, де Господь Ісус Христос повеліває Іоанну записати Одкровення семи малоазійським церквам (1-й розділ).
  2. Листи до 7-ми малоазійських церков (2 і 3 розділи), в яких одночасно з настановами цим церквам накреслені долі Церкви Христової – від апостольського віку до кінця світу.
  3. Видіння Бога, Який сидить на престолі, Агнця і небесного богослужіння (4 і 5 розділи). Це богослужіння доповнюється видіннями в наступних розділах.
  4. З 6-го розділу розпочинається розкриття доль людства. Розкриття Агнцем-Христом семи печатей таємничої книги служить початком опису різних фаз війни між добром і злом, між Церквою і дияволом. Ця війна, яка починається в людській душі, поширюється на всі сторони людського життя, посилюється і робиться все більш страшною (до 20-го розділу).
  5. Звучання семи ангельських труб (7-10 розділи) сповіщає початкові лиха, які мають спіткати людей за їхню невіру і гріхи. Описуються природні лиха та поява у світі злих сил. Перед початком лих віруючі отримують на чоло благодатну печать, що оберігає їх від морального зла і від долі нечестивих.
  6. Видіння семи знамень (11-14 розділи) показує людство, яке розділилося на два протилежні і непримиренні табори – добра і зла. Добрі сили зосереджуються в Церкві Христовій, явленій тут в образі Жінки, одягненої в сонце (12-й розділ), а злі – у царстві звіра-антихриста. Звір, що вийшов з моря – символ злої світської влади, а звір, що вийшов із землі – символ занепалої релігійної влади. У цій частині Апокаліпсису вперше чітко виявляється свідома позасвітова зла істота – дракон-диявол, який організовує і керує війною проти Церкви. Два свідки Христових символізують тут проповідників Євангелія, які б’ються із звіром.
  7. Видіння семи чаш (15-17 розділи) зображують похмуру картину всесвітнього морального занепаду. Війна проти Церкви стає украй напруженою (Армагеддон) (Одкр. 16:16[7]), випробування – нестерпно тяжкими. В образі Вавилону-блудниці зображається людство, яке відступило від Бога. Воно зосереджене в столиці царства звіра-антихриста. Зла сила поширює свій вплив на всі сфери життя грішного людства, після чого починається Божий суд над силами зла (тут суд Божий над Вавилоном описується в загальних рисах, в якості вступу).
  8. У наступних розділах (18-19) суд над Вавилоном описується детально. Тут же показується загибель винуватців зла серед людей – антихриста і лжепророка – представників як громадської, так і єретичної антихристиянської влади.
  9. 20-й розділ підводить підсумок духовній війні та світовій історії. Він говорить про двократну поразку диявола і про царювання мучеників. Постраждавши фізично, вони перемогли духовно і вже блаженствують на Небі. Тут охоплюється весь період існування Церкви, починаючи з апостольських часів. Гог і Магог втілюють сукупність усіх богоборчих сил, земних і пекельних, які впродовж християнської історії воювали проти Церкви (Єрусалиму). Вони винищуються Другим пришестям Христовим. Нарешті піддається вічному покаранню диявол, цей древній змій, який започаткував усі беззаконня, неправди і страждання у Всесвіті. Кінець 20-го розділу розповідає про загальне воскресіння мертвих, про Страшний суд і про покарання нечестивих. Цей короткий опис підсумовує Страшний суд над людством і занепалими ангелами та підводить підсумок вселенської війни між добром і злом.
  10. Завершальні два розділи (21-22) описують нове Небо, нову Землю і блаженне життя спасенних. Це найсвітліші і найрадісніші розділи в Біблії.

Кожен новий відділ Апокаліпсису зазвичай починається словами: “І побачив я…” – і закінчується описом суду Божого. Цей опис означає кінець попередньої теми і початок нової. Між головними відділами Апокаліпсису тайновидець іноді вставляє проміжні картини, які служать сполучною ланкою між ними.

Значення символів і чисел

Поклоніння Агнцю, Альбрехт Дюрер

Символи і образи допомагають тайновидцю краще передати суть описуваних світових подій, тому він широко користується ними. Так, наприклад, очі символізують бачення, багато очей – досконале бачення. Ріг – символ влади, могутності. Довгий одяг означає священство; вінець – царствена гідність; білизна – чистоту, непорочність; місто Єрусалим, храм та Ізраїль – символізують Церкву. Числа теж мають символічне значення: три – символізує Трійцю, чотири – символ світу і світового ладу; сім означає закінченість і досконалість; дванадцять – народ Божий, повноту Церкви (те саме значення мають числа, похідні від 12-ти, як 24 і 144000 – тобто 12х12000). Одна третина означає якусь порівняно невелику частину. Три з половиною роки – час гонінь. Про число 666 ми погоримо дещо далі.

Новозавітні події часто зображаються на тлі однорідних старозавітних подій. Так, наприклад, лиха Церкви описуються на тлі страждань ізраїльтян в Єгипті, спокуси за пророка Валаама, гоніння з боку цариці Ієзавелі і руйнування Єрусалиму халдеями. Спасіння віруючих від диявола зображується на тлі спасіння ізраїльтян від фараона за пророка Мойсея; богоборча влада явлена в образі Вавилона та Єгипту; покарання богоборчих сил зображається мовою 10-ти кар єгипетських; диявол ототожнюється зі змієм, що спокусив Адама та Єву; майбутнє райське блаженство зображається в образі райського саду і дерева життя.

Головне завдання автора Апокаліпсису – показати, як діють злі сили, хто їх організовує і спрямовує в боротьбі з Церквою; наставити і зміцнити віруючих у вірності Христу; показати повну поразку диявола та його слуг і початок райського блаженства.

При всій символічності і таємничості Апокаліпсису, духовні істини розкриті в ньому максимально ясно. Так, наприклад, Апокаліпсис вказує на диявола як винуватця всіх спокус і нещасть людства. Знаряддя, якими він намагається знищити людей, завжди одні й ті самі: невіра, непослух Богові, гордість, гріховні бажання, брехня, страх, сумніви і т. д. Незважаючи на всю свою хитрість і досвідченість, диявол не в змозі погубити людей, усім серцем відданих Богові, тому що Бог оберігає їх Своєю благодаттю. А боговідступників і грішників диявол все більше і більше поневолює собі і штовхає їх на всякі мерзоти та злочини. Він спрямовує їх проти Церкви і з їхньою допомогою коїть насильства і влаштовує війни у світі. Апокаліпсис ясно показує, що, врешті-решт, диявол і його слуги будуть переможені і покарані, правда Христова восторжествує, і в оновленому світі настане блаженне життя, якому не буде кінця.

Зробивши, таким чином, короткий огляд змісту і символіки Апокаліпсису, зупинимося тепер на деяких найголовніших його частинах.

  1. Значення Апокаліпсису та інтерес до нього
  2. Час, місце і мета написання Апокаліпсису
  3. Зміст, план і символіка Апокаліпсису
  4. Листи до семи церков (2-3 розділи)
  5. Видіння небесного Богослужіння (4-5 розділи)
  6. Зняття семи печатей. Видіння чотирьох вершників (6-й розділ)
  7. Сім труб. Збереження обраних. Початок природних лих (7-11 розділи)
  8. Сім знамень (12-14 розділи). Церква і царство звіра
  9. Звір, що вийшов з моря, і звір, що вийшов із землі (13-14 розділи)
  10. Сім чаш. Посилення богоборчої влади. Суд над грішниками (15-17 розділи)
  11. Суд над Вавилоном, антихристом і лжепророком (18-19 розділи)
  12. 1000-річне Царство святих. Суд над дияволом (20 розділ). Воскресіння мертвих і Страшний суд
  13. Нове Небо і нова Земля. Вічне блаженство (21-22 розділи)
  14. Висновок

[1] У той день паросток Господа з’явиться у красі і честі, і плід землі – у величі і славі, для уцілілих синів Ізраїля. Тоді ті, що залишилися на Сионі й уціліли в Єрусалимі, будуть називатися святими, усі вписані у книгу для життя в Єрусалимі, коли Господь омиє скверну дочок Сиону й очистить кров Єрусалима із середовища його духом суду і духом вогню. І створить Господь над усяким місцем гори Сиону і над зібраннями її хмару і дим під час дня і блищання палючого вогню у час ночі; бо над усім шанованим буде покров. І буде намет для осінення удень від спеки і для притулку і захисту від непогоди і дощу.

[2] І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; і спочине на ньому Дух Господній… і страхом Господнім сповниться, і буде судити не за поглядом очей Своїх, і не за слухом вух Своїх вирішувати діла. Він буде судити бідних за правдою… Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням… І немовля буде гратися над норою аспида… Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море. І буде у той день: до кореня Ієссеєвого, який стане, як знамено для народів, навернуться язичники, – і спокій його буде слава.

[3] Ось, настають дні, – говорить Господь, – і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі. У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; і ось ім’я Його, яким будуть називати Його: “Господь виправдання наше!”

[4] Ось, Я прикладу йому пластир і цілющі засоби, і вилікую їх, і відкрию їм повноту миру й істини… І буде для мене Єрусалим радісним ім’ям, похвалою і честю перед усіма народами землі… Так говорить Господь: на цьому місці, про яке ви говорите: “воно порожнє, без людей і без худоби”, – у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, які порожні, без людей, без жителів, без худоби, знову буде чутно голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої… і голос тих, що приносять жертву подяки в домі Господньому; бо Я поверну полонених цієї землі в попередній стан, – говорить Господь.

[5] Бо земля наповниться пізнанням слави Господа, як води наповнюють море.

[6] Тоді знову Я дам народам уста чисті, щоб усі закликали ім’я Господа і служили Йому однодушно… У той день ти не будеш осоромлювати себе всякими вчинками твоїми, якими ти грішив проти Мене… залишу серед тебе народ смиренний і простий, і вони будуть уповати на ім’я Господнє… Веселися, дочко Сиону! торжествуй, Ізраїлю! веселися і радуйся від усього серця, дочко Єрусалима!.. У той день скажуть Єрусалиму: “не бійся”, і Сиону: “нехай не слабнуть руки твої!” Господь Бог твій посеред тебе.. У той час приведу вас і тоді ж зберу вас, бо зроблю вас іменитими і почесними між усіма народами землі, коли поверну полон ваш перед очима вашими, – говорить Господь.

[7] І він зібрав їх на місце, яке по-єврейськи зветься Армагеддон.