Опис пророчої епохи

Пророк Михей, Гюстав Доре

Пророчі книги легше зрозуміти, знаючи ту історичну обстановку, в якій вони складалися. Тому ми коротко ознайомимо читача з найважливішими подіями тих часів.

При синові Соломона, царі Ровоамі (980 р. до Р.Х.), єдине Ізраїльське царство розділилося на два – Іудейське і Ізраїльське. В Іудейському, яке займало південну частину Святої Землі, правили нащадки царя Давида. Столицею Іудейського царства було місто Єрусалим, де на Сионському пагорбі височів благоліпний храм, побудований Соломоном. Закон дозволяв євреям мати тільки один храм, бо він служив духовним центром для єврейського народу. Іудейське царство складалося з двох племен – нащадків Іуди і Веніаміна. Інші десять племен увійшли до Ізраїльського царства, яке утворилося в північній частині Святої Землі. Його столицею була Самарія, в якій правили царі різних династій.

Ізраїльські царі, побоюючись, що їхні піддані, відвідуючи Єрусалимський храм, побажають повернутися під скіпетр юдейського царя, перешкоджали своїм підданим здійснювати паломництва в Єрусалим. Для задоволення духовних потреб народу вони будували поганські капища в різних частинах Ізраїлю і схиляли народ до поклоніння ідолам. Спокуса ідолопоклонства була великою, оскільки всі народи, які оточували Ізраїль, шанували різні божества. Особливо було популярне фінікійське божество Ваал. Разом з ідолопоклонством переходили до євреїв і грубі, аморальні поганські звичаї.

У цей скрутний для старозавітної релігії час Бог посилав Ізраїлю Своїх пророків, які намагалися затримати процес духовного занепаду і відновити в народі благочестя. Перші ізраїльські пророки Ілля і Єлисей жили при ізраїльських царях Ахаві, Іиуї та Іоахазі (900-825 рр. до Р.Х.). Вони не залишили нащадкам записів своїх проповідей, але їхні чудеса і деякі настанови записані в Третій і Четвертій Книгах Царств.

Упродовж довгого царювання Іровоама II (782-740 рр. до Р.Х.) Ізраїльське царство досягло найбільшого благополуччя. Ослабілі сусідні царства – Сирія, Фінікія, моавитяни, аммонитяни й едомляни – не турбували євреїв. Розширення меж Ізраїльського царства супроводжували мир і безпека. Це був час розквіту мистецтва і торгівлі. Але одночасно швидко стала падати мораль народу. Багаті утискали бідних, судді виправдовували за хабарі, розпуста знаходила собі широкий відгук серед забобонних мас. Проти цих лих виступали ізраїльські пророки Іоїль, Амос і Осія.

Пророк Іона проповідує на вулицях Ниневії, Гюстав Доре

Особливе положення серед пророків займає Іона, який проповідував не серед євреїв, але в Ниневії, столиці Ассирії. Після його проповіді і покаяння ниневитян, Ассирійське царство починає міцніти, розширюється і, нарешті, перетворюється на потужну військову силу. Впродовж двох століть Ассирійська імперія розкинулася територіями, на яких нині розташовані Іран, Ірак, Сирія, Йорданія та Ізраїль. Ізраїльському цареві в 738 році довелося заплатити Феглаффелласару Ассирійському величезну данину.

Зважаючи на зростаючі вимоги ассирійських царів, ізраїльським царям було необхідно шукати собі союзників серед царів сусідніх держав. Так, ізраїльський цар Фекой спільно з Рецином Сирійським намагався силою залучити юдейського царя Ахава в союз проти Ассирії. Але переляканий Ахав звернувся за допомогою до Феглаффелласара III. Феглаффелласар у 734 році знову вторгся в Ізраїль, приєднав до свого царства Галилею і Дамаск і забрав багато ізраїльтян у полон. За життя Феглаффелласара ізраїльський цар Осія покірно платив данину Сирії.

Після ж його смерті був укладений союз з Єгиптом. Тоді ассирійський цар Салманассар IV вторгся в Ізраїль і розорив його, а його наступник Саргон II у 722 році захопив столицю Ізраїлю Самарію і розорив її. Ізраїльтяни були переселені в різні частини великої Ассирійської імперії, а на їхнє місце були переселені сусідні народи. Так припинило своє існування Ізраїльське царство. На його місці потім з’явилися самаряни – нащадки ізраїльтян, які змішалися з язичниками. Пророки Іоїль, Амос й Осія передбачали про прийдешні на Ізраїль лиха. Вони бачили в покутному зверненні єврейського народу до Бога єдину для нього можливість порятунку.

Після падіння Ізраїлю Іудейське царство проіснувало ще сто з гаком років. Під час падіння Самарії в Іудеї правив благочестивий цар Єзекія (725-696 рр.). Він, наслідуючи політику свого батька Ахава, підтримував союз з Ассирією. Проте після смерті Саргона Єзекія приєднався до коаліції сусідніх царств, що прагнули повалити гніт Ассирії. У 701 році ассирійська армія під проводом царя Сеннахирима вторглася в Іудею і розорила декілька юдейських міст. Єзекія відкупився великою даниною. Незабаром Сеннахирим знову напав на Іудею, щоб зібрати нову данину, необхідну йому для підтримки військової сили, і загрожував Єрусалиму знищенням. Сподіваючись на Божу допомогу, Єзекія вирішив оборонятися в Єрусалимі. Тоді виступив пророк Ісая, який передбачив, що задуми Сеннахирима не відбудуться і Бог врятує юдеїв. Дійсно, наступною ж ніччю Ангел господній уразив 185-тисячне ассирійське військо. Сеннахирим із соромом повернувся в Ассирію, де незабаром був убитий змовниками (4 Цар. 20). Ісая явив у собі розквіт пророчого дару, і його книга є чудовим пам’ятником пророчої писемності. Приблизно в цей же час пророкували Михей і Наум.

Син Єзекії, нечестивий Манассія (696-641 рр. до Р.Х.), був повною протилежністю своєму віруючому і доброму батьку. Його царювання виявилося найпохмурішим періодом в історії єврейського народу. Це був час переслідування пророків і знищення віри. Манассія, уклавши союз з Ассирією, поставив собі метою зробити поганство пануючою релігією у своїй країні. Захисників віри він нещадно знищував. За часів правління Манассії постраждав мученицькою смертю і великий Ісая. Царювання Манассії, що тривало близько п’ятдесяти років, завдало істинній вірі непоправної шкоди. Ті небагато пророків, які уціліли від гонінь, пішли в підпілля, і про їхню діяльність нам нічого не відомо. Під старість Манассія спробував скинути свою залежність від Ассирії, але важко за це поплатився. Врешті-решт, він усвідомив свою провину перед Богом і покаявся, але істинну віру в народі не змогли відновити ні постарілий Манассія, ні його наступники.

Після Манассії правив благочестивий цар Іосія (639-608 рр. до Р.Х.). Бажаючи відродити в народі віру в Бога, він старанно зайнявся релігійною реформою, у храмі знову почалися регулярні богослужіння. Проте успіх його реформ був переважно зовнішній. Поганські звичаї і забобони пустили в народі глибоке коріння. Вище суспільство було морально розбещене. Проте пророки Наум, Софонія, Аввакум і особливо Єремія намагалися пробудити в народі почуття покаяння і відновити віру в Бога. У 608 році єгипетська армія фараона Нехао II, йдучи війною проти Ассирії, проходила через Іудею. Іосія, намагаючись залишитися вірним Ассирії, вступив у битву з Нехао, але був розбитий у Мегиддоні (Армагеддоні). На короткий час Іудея стала підданою Єгипту.

Це був час послаблення Ассирії й посилення Вавилонської монархії. Спільна армія Набопаласара Вавилонського (халдейського) і Ксеркса Мидійського зруйнувала Ниневію в 606 році до Р.Х. Так загинула войовнича Ассірійська імперія, що наводила жах і розоряла сусідні країни впродовж півтори сотні років.

Наступник Набопаласара, Навуходоносор, у своєму звитяжному поході на Єгипет, вторгся в Іудею, і цар Іоаким у 604 році став підданим Вавилона. Усупереч попередженням пророка Єремії, Ієхонія, син Іоакима, підняв повстання проти Вавилона і був разом з багатьма жителями відведений у полон у Вавилон (597 р., це – перше вавилонське полонення). Серед полонених знаходився і пророк Єзекиїль. У 588 році, при царі Седекії, Іудея знову повстала проти Вавилона (Халдеї). У 586 році Єрусалим був обложений і узятий. Храм був спалений, місто – зруйноване. Засліплений цар разом з іншими підданими був відведений у полон у Вавилон. Так почалося друге вавилонське полонення. У полоні євреї провели приблизно 70 років, починаючи з 597 по 536 рік до Р.Х.

  1. Значення пророцтв у людському житті
  2. Опис пророчої епохи
  3. Значення древніх пророків
  4. Викриття й розрада
  5. Книга пророка Іоїля
  6. Книга пророка Іони
  7. Книга пророка Амоса
  8. Книга пророка Осії
  9. Книга пророка Ісаї
  10. Книга пророка Михея
  11. Книга пророка Софонії
  12. Книга пророка Наума
  13. Книга пророка Аввакума
  14. Книга пророка Єремії
  15. Книга пророка Авдія
  16. Книга пророка Єзекиїля
  17. Книга пророка Даниїла
  18. Книга пророка Аггея
  19. Книга пророка Захарії
  20. Книга пророка Малахії
  21. Завершальний огляд змісту і значення пророчих книг