У Біблії є книги морально-повчального змісту, які прийнято називати “повчальними”. У порівнянні з книгами Мойсеєвими, які містять прямі і обов’язкові заповіді Божі, повчальні книги написані з метою спрямувати і підбадьорити людину до благочестивого способу життя. Вони вчать людину будувати своє життя так, щоб воно була благословенне Богом, приносило благо і душевний спокій. У цю групу входять Книги Іова, Псалтир (Книга псалмів), Притчі Соломонові, Екклезіаст, Пісні Пісень, Премудрості Соломонові і Премудрості Ісуса, сина Сирахового.
За своєю формою більшість зі старозавітних повчальних книг є поетичними творами, написаними в єврейському оригіналі у віршах. Особливістю єврейського віршування є віршований паралелізм, що помітний навіть і в перекладах іншими мовами. Він полягає в тому, що думка письменника висловлюється не відразу в одному реченні, а в кількох, переважно у двох, які спільно розкривають думку порівнянням або протиставленням, або обґрунтуванням. Це так званий приклад різних віршованих паралелізмів: синонімічний, антитетичний і синтетичний. В якості прикладів різних віршованих паралелізмів можна навести наступні місця з Псалтирі:
Коли вийшов Ізраїль з Єгипту, дім Якова – від людей чужих, Юдея стала святинею Його, а Ізраїль – володінням Його (синонімічний паралелізм, Пс. 113:1-2).
Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого. Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо (антитетичний паралелізм, Пс. 19:8-9).
Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих. Повеління Господні праведні – звеселяють серце. Заповідь Господня світла – просвітлює очі. Страх Господній чистий і перебуває вічно (синтетичний паралелізм, Пс. 18:8-10).
У євреїв повчальні книги з деякими історичними (Руфі, Есфирі, Ездри, Неємії, Перша і Друга Паралипоменон (Літописів)) і пророчими книгами (Плач Єремії, книга Даниїла) відомі під ім’ям Кетубим (грецькою – Агіографи, тобто – “Священні Писання”).