Найважливішим питанням двадцять першого століття стало питання: «Чому Ісус прийшов на цей світ і помер?» Щоб зрозуміти його важливість, нам потрібно дивитися вище людських причин. Остаточна відповідь на запитання: «Хто вбив Ісуса?» є: «Бог». Приголомшлива думка. Ісус же був Його Сином! Але все сказане в Біблії приводить саме до цього підсумку.
Бог замислив це на добре
Єврейський пророк Ісая, за багато століть до Христа, сказав: «Та зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому» (Ісая 53:10). Християнин Нового Заповіту каже: «[Бог] Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас» (Римлян 8:32). «Його [Христа] Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру» (Римлян 3:25).
Але як цей божественний вчинок стосується жахливих гріховних дій людей, які вбили Ісуса? Відповідь, дана нам у Біблії, виражається в молитві ранніх християн: «Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса… Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим, учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося» (Дії 4:27-28). Від розмаху цієї божественної суверенності перехоплює подих. Але в цьому також ключ до нашого спасіння. Це запланував Бог, і через злих і лихих людей Він цього досяг. Перефразовуючи слова Єврейської Тори: «Вони задумали це на зло, а Бог перетворив на добро» (Буття 50:20).
А оскільки Бог замислив це на добро, ми повинні дивитися крізь людські причини і бачити божественну ціль. Центральна проблема Ісусової смерті полягає не в причині, а в меті – значенні. Люди можливо мали свої причини, бажаючи прибрати Ісуса з дороги. Але тільки Бог міг замислити це на добро всього світу. Фактично, Божі цілі щодо світу в смерті Ісуса залишаються невимірними. Я спробую описати п’ятдесят з них, але все ж таки завжди залишатиметься багато несказанного. Моя мета – дозволити говорити Біблії. Саме в ній ми чуємо Слово Боже. Я сподіваюсь, що ці вказівники підштовхнуть вас у бажанні більше і більше дізнаватися про великий Божий задум у смерті Його Сина.
Ісусова смерть була абсолютно унікальною
Чому Ісусова смерть мала таку силу? Він був звинувачений і засуджений як претендент на Римський трон. Але в наступні три століття Його смерть звільнила таку силу страждати і любити, яка трансформувала Римську Імперію, і навіть сьогодні продовжує формувати світ. Відповідь полягає в тому, що смерть Ісуса була абсолютно унікальною. Його воскресінням з мертвих через три дні Бог звершив акт підтвердження того, чого досягла Його смерть.
Його смерть була унікальною тому, що Він був більше, ніж просто людиною. Він був, як каже давнє формулювання християнського віровчення, «справжнім Богом». Це свідчення тих, хто Його знав і був натхнений Ним розтлумачити, Ким Він є. Апостол Іван говорить про Христа, як про «Слово», і пише: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку… І Слово сталося тілом, і перебувало між нами» (Івана 1:1-2,14).
Більше того, Він був абсолютно невинним у Своїх стражданнях. Не тільки невинний у звинуваченнях у блюзнірстві, але безневинний в усіх гріхах. Один з Його найближчих учнів сказав: «Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу» (1 Петра 2:22). Додайте до цього той факт, що Він прийняв смерть з абсолютною владою. Один з найбільш вражаючих висловів Ісуса, який Він сказав про Свою смерть і воскресіння, наступний: «Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову» (Івана 10:17-18). Полеміка стосовно того, що за люди вбили Ісуса, беззмістовні. Він Сам вибрав померти. Це постановив Його Небесний Отець. Він це прийняв.
Мета Його смерті була підтверджена воскресінням
Бог підняв Ісуса з мертвих, щоб показати, що Він був правим, і підтвердити всі Його заяви. Це сталося через три дні. Рано-вранці в неділю Він воскрес. Він з’являвся багато разів Своїм учням впродовж сорока днів перед Своїм вознесінням на небо (Дії 1:3).
Учні не поспішали вірити, що це дійсно сталося. Вони не були легковірними. Вони були практичними, реалістичними ремісниками. Вони добре знали, що люди так просто не воскресають. В одному з випадків Ісус наполіг на тому, щоб Йому дали з’їсти рибу, щоб довести їм, що Він не був примарою (Луки 24:39-43). Це було не оживлення мертвого тіла. Це було воскресіння Богочоловіка до нездоланного нового життя. Рання церква проголосила Його Господом неба і землі. Ісус завершив Свою працю, доручену Йому для звершення Богом, а воскресіння було доказом того, що Бог був задоволений. Ця книга ж про те, що здобула Ісусова смерть для світу.
Я зібрав з Нового Заповіту п’ятдесят причин, чому Ісус прийшов померти. Не п’ятдесят причин, а скоріше п’ятдесят цілей. Значно важливішим є не запитання, хто вбив Ісуса, а запитання: «Чого Бог досяг для таких грішників, як ми, пославши Свого Сина на смерть?»