Розкажіть своїм дітям про те, що ходити в дім Божий і єднатися з церквою в молитвах є їхнім обов’язком і привілеєм. Вони також мають знати й про те, що Господь Ісус особливим чином перебуває там, де збирається разом народ Божий. А ті християни, які відсутні на богослужінні, повинні стерегтися, щоби, як апостол Фома, не упустити своє благословення.
Розкажіть дітям також і про те, наскільки важливо слухати проповідь Слова Божого і що слухання Слова є Божим священним засобом для навернення, освячення та настанови душ людських. Розкажіть їм про те, що апостол Павло приписує чинити щодо цього християнам: “Не будемо залишати зібрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, і тим більше, чим більше бачите наближення того дня” (Євр. 10:25); “Будемо уважними один до одного, заохочуючи до любови й добрих діл” (Євр. 10:24).
Мені прикро бачити, коли на богослужінні присутні лише літні люди, а молоді чоловіки й жінки ухиляються від участі в ній. Та ще більш прикрим я назвав би те явище, коли в церкві не видно дітей, за винятком тих, хто відвідує недільну школу й тому зобов’язаний приходити. Нехай ніхто з вас, образно кажучи, не покладе такий гріх у дверях своїх (див. Бут. 4:7).
У кожному районі вашого міста мешкає чимало хлопчиків та дівчаток, які не відвідують недільну школу, і ви, будучи їхніми батьками й друзями, повинні прагнути до того, щоби вони разом з вами ходили до церкви.
Не допустіть, щоби у ваших дітей виникла звичка знаходити нікчемні приводи для того, щоб не ходити до церкви. Дайте їм ясно зрозуміти, що доти, поки вони житимуть під одним дахом з вами, для кожного члена родини, котрий має добре здоров’я, існує тверде правило шанувати день Божий своєю присутністю в домі Божому і що ви вважаєте порушника недільного дня людиною, яка занапащає власну душу.
Слідкуйте також за тим (якщо тільки це можливо влаштувати), аби наші діти ходили до церкви разом з вами й були поруч з вами тоді, коли ви там перебуваєте. Одна справа ходити до церкви, та лише цього недостатньо; гарна ж поведінка дітей у церкві – це зовсім інше. І повірте мені, що немає кращої гарантії для їхньої доброї поведінки в церкві, ніж той факт, що вони перебувають там під вашим наглядом.
Душі молодих людей легко захоплюються чимось стороннім, і тоді їхня увага розпорошується, тому треба використовувати будь-який придатний засіб, щоби запобігти цьому. Мені не подобається бачити, коли діти самостійно йдуть до церкви: дорогою вони часто потрапляють у погане товариство, внаслідок чого можуть навчитися злого в день Господній більше, ніж у всі інші дні тижня.
Що мені особливо подобається, так це бачити цілі родини, що перебувають у церкві разом. Бачити молодих і старих, чоловіків, жінок та дітей, які служать Богові всім своїм домом.
Дехто говорить, що не варто змушувати дітей відвідувати богослужіння, оскільки діти не здатні зрозуміти зміст того, що там відбувається. Однак я не раджу вам брати до уваги подібні міркування, бо не знаходжу такого вчення ані в Старому, ані в Новому Завіті.
Коли Мойсей прийшов до фараона, вимагаючи відпустити народ Божий з Єгипту, то сказав при цьому: “Підемо з малолітніми нашими і старими нашими, з синами нашими і дочками нашими… тому що у нас свято Господу” (Вих. 10:9).
Коли Ісус Навин читав Закон ізраїльському народу, то написано: “З усього, що Мойсей заповів, не було жодного слова, якого Ісус не прочитав би перед усім зібранням Ізраїля, перед чоловіками, і жінками, і дітьми, і прибульцями, які перебували серед них” (Нав. 8:35).
У книзі Вихід також записано Боже повеління для ізраїльського народу: “Тричі на рік повинна з’являтись уся чоловіча стать твоя перед лице Владики, Господа Бога Ізраїлевого” (Вих. 34:23).
І коли я відкриваю Новий Завіт, то там згадується про те, що і в новозавітні часи діти брали участь у суспільних релігійних подіях точно так само, як і за часів Старого Завіту. Ми читаємо про те, як апостол Павло востаннє прощався з учнями в місті Тир: “Нас усі проводжали з жінками і дітьми аж за місто; а на березі, ставши на коліна, помолились” (Дії 21:5).
Самуїл за днів свого дитинства почав служити Господеві ще до того, як він пізнав Його насправді, і про це каже Слово Боже: “Самуїл ще не знав тоді голосу Господа, і ще не відкривалося йому слово Господнє” (1Цар. 3:7). Схоже на те, що й самі апостоли не розуміли всього, що Господь говорив їм під час Свого земного життя, про що сказано в наступному уривку Біблії: “Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано” (Ін. 12:16).
Батьки, втішайте свої серця цими прикладами. Не журіться через те, що зараз ваші діти не зовсім розуміють для себе всю цінність їхньої участі в церковних богослужіннях. Єдине, що від вас вимагається, – виховувати в них звичку постійно відвідувати церкву. Подавайте це їхнім душам як високий, святий і важливий обов’язок, і повірте мені, що настане той дуже приємний для вас день, коли вони благословлять вас за ваші зусилля, які ви прикладаєте зараз щодо їхнього виховання.
<< Розділ 6
Розділ 8 >>