У цьому світі людина постійно шукає собі друзів, бо так вже задумав Творець, щоб вона була істотою суспільною. Вона радіє і почувається щасливою, коли їй вдається зустріти однодумця або ж когось, хто захоплює її з першого погляду. «За таким і з таким, – кажуть деякі, – варто подорожувати в майбутнє». Мине якийсь відтинок часу, і, дивлячись на цих колег, хтось голосно вигукне: «Погляньте, вони так схожі між собою – як два рідні брати!» Справді: і мова, і тембр голосу, і манера поведінки, і одяг, і звички, й уподобання – все просто однакове. Нічого дивного, адже й народна мудрість каже: з ким поведешся – того й наберешся. Але тут криється одна велика небезпека…
Річ у тім, що ще на витоках людської історії сталася жахлива трагедія. Її тінь, наче ненажерлива змія, розповзлась від перших сторінок Книги Буття аж до наших домів, щоб проникнути у всі сфери реальности. Вона вилилась у найсмертельнішу недугу, яку досі не зміг діягностувати жоден ескулап планети Земля, адже її назви просто немає в медичних довідниках. Гріх! Ось ім’я нашого дракона! Ця невидима неміч не передається повітряно-крапельним шляхом. Вона набувається добровільною згодою свобідної істоти – саме через дружбу зі… світом.
Ця книга пропонує рішуче зробити свій правильний вибір та затоваришувати з тими, які були «у світі», але не носили печаті «від світу цього». Вони також у свій час вчинили правильно, погодившись бути відданими друзями Бога живого. За дві тисячі «з копійками» років їх назбиралося чимало. Ці особи ой як хочуть з нами порозмовляти. А їм є що сказати і що передати. Це велична спадщина, володіючи якою, не осоромиться ніхто, адже вона бере свій початок від Премудрости. І, що головне, до них можна звертатися одним коротким титулом – «авво!», тобто «отче», «татусю», «батьку», оскільки вони ще й нині здатні своїм безсмертним словом зроджувати духовних дітей у вірі Христовій, яка завжди була чудовою вакциною від вищезгаданої недуги.
Життя людини так подібне на довгу і безводну пустелю. У ній розкидана сила-силенна міражів, навіяних ворогом-облесником. Він тільки те й робить, що переконує людину зупинитись біля його «джерела добра». І може, навіть зараз його хитрий шелест переконує лишити цю книжку на потім… – «потім», якого ніколи не діждешся. Якого просто немає…
Є лише «днесь». І в цьому «тепер» перебуває або Бог, або лукавий. Все залежить від твого зеленого чи червоного світла, запалених у згоді чи в бунті.
Люди, про яких читатимеш тут, були схожими на тебе, але й цілком іншими. Таких сьогодні ще досі називають (чи обзивають) «відлюдьками», «фанатиками», «соціофобами». А вони, коли чують про себе такі речі, просто усміхаються у відповідь, люблячи до кінця. Тобі ж – простягають свою руку, щоб вихопити із болота рутини і поставити поряд біля себе на шлях вузький – дорогу, котра веде ввись. Отож, вперед! Вперед і вгору!