Молитва завжди хворого

Господи, я втомився від постійних нездужань, від цих маленьких, але виснажливих і безглуздих хвороб, і від цієї втоми, хоч я не робив нічого важкого.

Я втомився від цих постійних перешкод, через які я тільки й чую довкола: «Він завжди якийсь розкислий…».

Так, у мене завжди якась болячка.

Та ні, нічого серйозного, нічого такого, що б змушувало інших дивитися на мене з деяким переляком і повагою, які ми завжди відчуваємо в подібних випадках… Коли кажемо: «Це могло б трапитися і зі мною…»

Нічого такого. Лише дрібнички. Дрібнички, які нікого не лякають: раз – мігрень, іншого разу – грип; колись там заболить печінка, потім – ще щось. Дрібниці, та й годі.

Але так триває постійно. І моє терпіння врешті вичерпується.

Іноді я починаю мріяти про нормальне життя, без хвороб…

Про повносиле життя, коли я б щоранку вставав, добре відпочивши, бадьорий, готовий із посмішкою взятися до своїх справ…

Гарне уявне життя…

А ще, я дійшов до того, що заздрю іншим. «Здоровим». Вважаю несправедливістю їхні задоволені вирази обличчя, здорові рум’янці, а також те, що вони не мусять обмежувати себе дієтами.

І їхню усмішку, яка ніби промовляє: «Пане такий-то, що з вами знову із самого ранку?…». Буцімто вони не знають, що таке хворіти.

Прости мені, Господи, що я був несправедливий. Знаю, що це не лише моя помилка. Та все ж, я мав жаль до них. Яке безглуздя!

Дозволь мені, Господи, зрозуміти… що вони мене не розуміють.

Дай мені також дорогоцінної сили, коли вже нічого не хочеться.

Сили для того, щоб не пустити усе самопливом, як кажуть добрі люди.

Силу, щоб, попри все, бути в бездоганній формі.

Господи, дозволь мені гідно зносити мої нескінченні маленькі страждання.

<< Молитва на дні втоми

Молитва ревнивого >>