Молитва грішника, якому здавалось, що він праведний

Господи, сьогодні ввечері в мене все не так, як треба. Я не сподівався цього від себе. Адже мені здавалося, що я вже зовсім позбувся… Але виходить, що ні. Нічого не поробиш, це факт. І на цей раз мені хочеться усе залишити.

Якщо мої зусилля дають такий результат… Та, зрештою, Господи, Ти знаєш, яких зусиль я докладаю.

Тому може краще одразу забути про будь-які старання.

Насправді мені боляче через те, що… що я повинен розвінчати ту високу думку, яку мені поступово вдалося створити про самого себе.

Господи, мені треба визнати ось що: найбільше мене пригнічує згубна дія самолюбства.

Я знаю, це недобре. Але вважаю, що краще Тобі в цьому відверто зізнатися. Сказати Тобі це, нічого не приховуючи.

Мій жаль не є до кінця щиросердним.

О, звичайно, мені прикро через мою провину.

Однак найбільше мені прикро через… самого себе. Через себе, який, як мені здавалося, змінився. Через себе, яким, врешті-решт, я пишався.

Мабуть, це трохи подібно до Сенеки, який щовечора відвідував свою прекрасну душу і радів, коли заставав її впорядкованою.

Прости мені, Господи, що люблю себе більше, ніж Тебе. Що Ти для мене другорядний, навіть коли каюся.

Дай мені силу нести мою провину, тоді як я її тягну. Дозволь мені прийняти свою гріховність сміливо, під Твоїм поглядом, і більше не бурчати, як ображена дитина.

Дай мені Твоє прощення, благаю Тебе. За мою провину, звичайно. Але також… за мою зранену гордість.

Господи, складаю Тобі подяку за те, що Ти дав мені зрозуміти, що я такий самий, як і всі інші люди, «грабіжники, неправедні, перелюбники…» (Лк. 18:11).

<< Молитва виснаженого вчителя

Молитва людини, яка перебуває в тривозі >>