Євангеліє від Луки 15:1-7
Один пастир мав сто овечок. Та одного вечора, коли він повернувся додому і порахував своїх овечок, виявив, що однієї не було. Він порахував лише дев’яносто дев’ять – одна овечка десь загубилася. Пастир перерахував ще раз і переконався, що все таки однієї маленької овечки бракує.
Вже було пізно. Ставало дуже темно. Пастир замкнув за огорожею дев’яносто дев’ять овець і пішов шукати загублену овечку.
Він шукав її у темних полях і вже далеко відійшов від дому, як раптом почув голос своєї овечки і метнувся, щоб знайти її. Коли знайшов, взяв її і поклав собі на плечі. Так він ніс її додому. Пастир був дуже щасливий, що знайшов загублену овечку.
Тоді Ісус сказав: «Ця історія говорить про те, що Бог – такий самий, як оцей добрий пастир, який любить свою овечку. Якщо котрась людина загубиться, Бог піде її шукати і, знайшовши, приведе її додому. Як і добрий пастир у цій історії, Бог дуже радіє, коли знайде когось, хто відійшов від Нього далеко. І радість Бога набагато більша, ніж радість пастиря. Адже людина є важливішою для Бога, ніж овечки».